Виконавські акценти виразності сценічного мовлення в українській опері (з досвіду роботи Івана Паторжинського)

Анотація

Розглянуто взаємозв’язок слова, музики й сценічної дії в українській класичній опері. Охарактеризовано сценічну мову митця як наймогутніший засіб впливу на слухача, завдяки якому до глядацької аудиторії доноситься ідейний зміст і внутрішній світ персонажа (співака-актора). Проаналізовано процес роботи співака-актора над створенням цілісного вокально-сценічного образу із застосуванням розмовних діалогів. Виявлено особливості втілення музично-театральних творів засобами сценічного мовлення в опері на національну тематику з урахуванням менталітету українського народу (особливостей побуту, культури, звичаїв, обрядів різних соціальних верств населення тощо). Визначено специфічні прийоми емоційно-смислових акцентів виразності сценічного мовлення в українській опері на прикладі виконавської творчості Івана Паторжинського. Виявлено органічне сполучення характернокомедійних рис та патетики у створенні Іваном Паторжинським складного та багатогранного образу Карася в опері С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм». З’ясовано особисті інтонаційно-емоційні прийоми видатного митця в утіленні яскравого та неповторного за народним колоритом образу Виборного Макогоненка в опері М. Лисенка «Наталка Полтавка». Окреслено рішучі, героїчні інтонації Івана Паторжинського в образі Тараса як відважного, мудрого полководця та глибокий драматизм і трагічні переживання його як батька у сцені вбивства сина-зрадника в опері М. Лисенка «Тарас Бульба». Доведено професійний підхід та ретельну пошукову роботу майстра у створенні соціальнопсихологічних портретів персонажів, втілених актором в означених операх. Спрогнозовано подальші наукові дослідження з пошуку нових синтезованих засобів виразності у поєднанні музики, слова й сценічної дії в реаліях сьогодення.