Аналіз обмежень та викликів використання штучного інтелекту в музичній індустрії

Анотація

Розглянуто сучасний стан розвитку технологій штучного інтелекту (ШІ) у сфері музичної творчості та проаналізовано ключові обмеження, що визначають межі їхнього застосування в художньому контексті. Досліджено особливості роботи генеративних нейронних мереж — трансформерів, генеративно-змагальних мереж (GANs), рекурентних нейронних мереж (LSTM) і автокодувальників — у процесі синтезу музичних структур різного рівня складності. Визначено, що навіть найновіші алгоритми демонструють значну залежність від навчальних корпусів даних, унаслідок чого створювані твори мають тенденцію до повторюваності мотивів і втрати стилістичної унікальності. Підкреслено проблему обмеженої здатності моделей відтворювати емоційну експресію, динаміку розвитку теми та глибину художнього задуму. Окрему увагу приділено питанню взаємодії композитора чи виконавця з генеративними системами у режимі реального часу. Досліджено перспективи розвитку інтерактивних інтерфейсів «людина–машина», які дозволяють миттєво реагувати на творчі дії користувача та формувати спільний креативний простір. Визначено потенціал мультимодальних моделей, здатних одночасно аналізувати звук, текст і візуальні сигнали, що відкриває нові шляхи для міждисциплінарної музичної творчості. Досліджено соціокультурні наслідки інтеграції ШІ у музичну індустрію, зокрема зміну уявлень про авторство, автентичність і креативність. Досліджено ризики культурної уніфікації, спричиненої домінуванням західних навчальних баз, та наголошено на необхідності створення локально орієнтованих українських корпусів музичних даних. Обґрунтовано, що розвиток національно спрямованих генеративних систем сприятиме збереженню культурної різноманітності та розширенню можливостей творчої самореалізації митців. Зроблено висновок, що штучний інтелект є не стільки альтернативою людській творчості, скільки інструментом її трансформації та нової взаємодії між технологічним і художнім мисленням.