ВІД ОБ’ЄКТУ ДО РЕЗУЛЬТАТУ: СПОСОБИ РОЗКРИТТЯ ХУДОЖНЬОЇ ЦІЛІСНОСТІ ХОРОВИХ ТВОРІВ У ДИРИГЕНТСЬКОМУ СТИЛІ ПАВЛА МУРАВСЬКОГО

Анотація

Досліджено особливості виконавського стилю Павла Муравського, що базується на глибокому розумінні музичної драматургії, інтонаційній чистоті, досконалій кантилені та тембральній єдності звучання хору. Проаналізовано мобільні та стабільні ресурси нотного тексту у виконавських версіях Маестро, а також їхню роль у створенні художньої цілісності хорового твору. Здійснено порівняльний аналіз архівних аудіозаписів хорових творів у виконанні різних колективів під керівництвом Павла Муравського, що дозволило виокремити специфічні інтерпретаційні прийоми Маестро. Виявлено характерні риси його диригентського стилю, зокрема тенденцію до варіативного трактування метроритму, використання тембрової пластики як виразного засобу та театральність виконання. Визначено основні засоби диригентської інтерпретації, зокрема агогіку, динамічні контрасти, фразування, особливості артикуляції та диференційовану подачу літературного тексту. Встановлено специфіку інтерпретації українських народних пісень та творів на тексти Т. Шевченка, де відзначено баланс між академічною точністю та живою емоційністю виконання. Доведено, що диригентський стиль Павла Муравського базується на природності інтонаційного відтворення, органічності темпоритму, емоційній відкритості та логіці музичної форми, що забезпечує потужний вплив на слухацьку аудиторію. Зактуалізовано значення Павла Муравського у розвитку українського хорового мистецтва, зокрема його внесок у збереження традицій національної вокальної культури та формування нової школи диригентської інтерпретації. Обґрунтовано наукову та практичну цінність результатів дослідження, які систематизують уявлення про специфіку диригентської інтерпретації в українському хоровому мистецтві і можуть бути використані у виконавській, науковій та педагогічній діяльності хормейстерів.