Концепт вирішення танцю Золотого Тільця в опері Мирослава Скорика «Мойсей»
DOI:
https://doi.org/10.31318/2414-052X.3(60).2023.296803Ключові слова:
Мирослав Скорик, опера «Мойсей», опера-ораторія, притча, язичницькі культові відправи, танець Золотого Тільця, львівська та київська версії виставиАнотація
Розглянуто особливості сценічної інтерпретації вокально-хореографічного компонента — сцени поклоніння Золотому Тільцю в опері Мирослава Скорика «Мойсей» у львівській та київській версіях вистави. Окреслено актуальність звернення до творів притчового спрямування у доленосні для людства часи обрання власного шляху на основі духовної скарбниці християнства — Біблії. З’ясовано сутність танцю Золотого Тільця як відлуння стародавніх єгипетських відправ на честь священного бика Апіса та ассировавилонських релігійних обрядів, присвячених богу Ваалу. Встановлено характерні ознаки язичницького ритуалу поклоніння Золотому ідолу, їх прояви в оргіастичному, пристрасноспокушальному танці із збудженням розпаленої вином уяви юрби, доведенням її до несамовитості та аморальних вчинків. Визначено необхідність синтезування ораторіальних особливостей (провідної функції хору, символічно-узагальнених трактувань подій з їх статично-уповільненим розгортанням) та оперної специфіки (динамічної режисури, яскравої сценографії, експресивної музичної драматургії) у створенні художньо-цілісної вистави. Обґрунтовано логічність танцювальної мізансцени з виходом балету із складу хористів — супротивників Мойсея, його поступового оголення та перетворення релігійної відправи на оргію у львівській версії опери. Проаналізовано і зіставлено зі львівською київську версію інтерпретації сцени ідолопоклонства із слабо вираженим конфліктом між двома ідейними таборами внаслідок спрощеної мізансцени вводу балету в танцювальне дійство без окреслення його приналежності до супротивників Мойсея. Доведено відповідність сценічного вирішення танцю Золотого Тільця у львівській та київській версіях вистави творчо переосмисленому стародавньому язичницькому культу фетишизації багатства і влади. Закцентовано увагу на логічності вирішення мізансцен у львівській версії вистави та на психологізації й персоніфікації образів персонажів — у київській. Спрогнозовано необхідність комплексних інтегрованих досліджень використання стародавніх культових ритуалів у оперних виставах із синтезуванням історичних, культурологічних, теологічних, етикоестетичних, соціально-психологічних, мистецтвознавчих засад існування певного етносу в умовах розвитку цивілізаційних процесів.
Посилання
Berehova, O., 2010. Ukrainska opera pochatku tretoho tysiacholittia yak dzerkalo suchasnoi muzychnoi komunikatsii [Ukrainian opera of the beginning of the third millennium as a mirror of modern musical communication]. Naukovyi visnyk, 89, pp.190–215.
Berehova, O., 2006. Opera M. Skoryka "Moisei" u konteksti suchasnoho ukrainskoho kulturotvorennia [M. Skoryk's opera "Moses" in the context of modern Ukrainian cultural creation]. Mystetstvoznavchi zapysky, 9, pp.135–144.
Derevianchenko, O. O. and Ovchynnikova, H. A., 2012. Opera "Moisei" M. Skoryka v konteksti natsionalnykh ta zakhidnoievropeiskykh tradytsii [Opera "Moses" by M. Skoryk in the context of national and Western European traditions]. Muzychne mystetstvo, 12, pp.164–174.
Kyianovska, L., 2001. "Moisei" na porozi novoho stolittia ["Moses" on the threshold of a new century]. Muzyka, 6(329), pp.14–15.
Kuryshev, Ye., 2002. "Moisei" M. Skoryka: vira ta znevira ["Moses" by M. Skoryk: faith and despair]. Muzyka, 1–2 (330–331), pp.14–15.
Letychevska, O. 2018. Khorove vykonavstvo v opernii vystavi: tvorchist L. M. Venedyktova [Choral performance in an opera performance: the work of L. M. Venediktov]. Kyiv: Instytut mystetstvoznavstva, folklorystyky ta etnolohii imeni M. T. Rylskoho NAN Ukrainy.
Stanishevskyi, Yu. O., 2012. Natsionalna opera Ukrainy 2001–2011 [National Opera of Ukraine 2001–2011]. Kyiv: Muzychna Ukraina.
Turkevych, V., 2006. Moisei – osobystist ponad prostorom i chasom [Moses is a person beyond space and time]. KIT, 1(9), p.5.
