Звуковий образ гітари в творчості Сабікаса

Анотація

З’ясовано, що поняття звукового образу у музикознавчій літературі з’явилося на початку ХХ століття. Охарактеризовано означений феномен як сукупність звукових (мовних, музичних, шумових) елементів, що створюють за допомогою асоціацій в узагальненому вигляді уявлення про матеріальний об’єкт, явище, історичну подію, характер людини. Зазначено, що в сучасному музикознавстві поняття «звуковий образ інструменту» та «виконавський стиль» науковці вважають спорідненими, де означені поняття трактуються як індивідуальний стилістичний ракурс у відчутті виразних можливостей музичного інструменту: тембральних, динамічних, регістрових характеристик та пов’язаної з ними художньої семантики. Визначено, що підґрунтя звукового образу гітари Сабікаса було сформоване завдяки оточенню видатних представників фламенко — Р. Монтої, А. Чакона, М. де Уельви та інших, а в якості технологічного фундаменту був взятий метод А. Маріна. Висвітлено основні параметри звукового образу гітари Сабікаса, які ґрунтуються на інтонаційному словнику епохи Р. Монтої, а також композиторських, інтерпретаційних і технологічних новаторствах Сабікаса. З’ясовано, що композиторські новаторства Сабікаса полягали у застосуванні традиційних фальсетів в інших формах фламенко (Sevillanas, Zambra, Garrotín тощо), а також створенні композиції в формі теми з варіаціями на основі народних мелодій. Відзначено в інтерпретаційному аспекті віртуозність і чистоту інтонації нового зразку, темброве багатство гітарної фактури, використання штучних флажолетів і хроматичних гам під час виконання соло. Конкретизовано технологічні новації Сабікаса, які зосереджувалися на новаторстві в техніці аlzapúa, раціональності виконавської техніки маестро за допомогою відкритих струн та вдало підібраної аплікатури лівої руки. Встановлено, що звуковий образ гітари Сабікаса став орієнтиром для багатьох видатних музикантів наступного покоління — П. де Лусії, М. Санлукара, В. Аміго та інших. З’ясовано, що впродовж багатьох років мистецтво фламенко існувало в триєдності — гітара, танець, вокал. Визначено Р. Монтойя першим солістом-гітаристом, після якого саме Сабікас отримав нагоду (1959 р.) представити звуковий образ гітари фламенко для слухачів США під час сольного концерту в найпрестижнішому Нью-Йоркському залі «Town Hall». Доведено, що дискографія Сабікаса виявилася найбільшою серед гітаристів фламенко (близько 40 студійних альбомів), яку умовно можна поділити на сольні та ансамблеві записи.