Архітектоніка «Танцю семи покривал» з опери Ріхарда Штрауса «Саломея» крізь призму історичної реконструкції

Анотація

Розглянуто феномен популярності опери Р. Штрауса «Саломея» в умовах нової парадигматики сценічного мистецтва, обумовленої переосмисленням творів доби модерну в контексті постмодерністської естетики. Здійснено комплексний міжгалузевий інтегрований аналіз музикознавчого, іконографічного, культурологічного, теологічного, соціального, психологофізіологічного компонентів твору. Визначено методологію ключових аспектів дослідження: особливості музичної драматургії — жанрово-стилістичний; контенту стародавніх розваг — історико-стильової реконструкції; створення психологічних портретів персонажів — системного аналізу; концепту танцю в опері — інтерпретаційний метод. Зіставлено лібрето опери з драмою О. Уайльда з виявленням відмінностей у вирішенні образу головної героїні: у драмі — дві «лінії Саломеї», в лібрето — три з додаванням «Танцю семи покривал» як важливої у розв’язанні конфлікту сцени, що уособлює історію трагічного кохання юної царівни. Досліджено особливості музичної драматургії танцювальної сцени в опері, окреслено дві протилежні точки зору щодо її ролі і місця в партитурі твору, думки композитора Р. Штрауса з цього приводу. З’ясовано характер танцювальних розваг при дворах стародавніх володарів, специфіку виконання танців альмей і гавазі, які могли послужити прообразом «Танцю семи покривал» у виконанні царівни Саломеї. Описано стилістику танців альмей, яка передбачала демонстрацію високохудожньої еротики, танців гавазі — вакхічного зваблення. Визначено, що в танцювальній сцені можливе поєднання означених протилежних зразків у контексті вирішення музичної драматургії номеру. Проаналізовано психолого-фізіологічні особливості віку Саломеї. З’ясовано її характерні риси, які пояснюють логіку вчинків юної царівни. Складено психологічні портрети Саломеї, Іоканаана, Ірода та Іродіади, які безпосередньо або опосередковано впливають на специфіку інтерпретації танцювальної сцени. Визначено ключові аспекти архітектоніки означеної сцени, змістовне наповнення її частин, відповідність характеру виконання танцю їх контенту, що обумовлює наукову новизну дослідження. Зіставлено результати дослідження з сучасними втіленнями танцювальної сцени в опері. Виявлено їх часткову відповідність в чотирьох із п’яти частинах драматургії танцю, окрім розвитку дії. Доведено необхідність використання концепту різних галузей знань задля встановлення цілісної картини розвитку подій в означеній сцені.