«Віють Вітри» Ганни Гаврилець у театралізованій інтерпретації камерного хору «Київ»

Анотація

Охарактеризовано показові ознаки жанру хорового театру та їх втілення у виконанні історичної ораторії «Віють вітри» Ганни Гаврилець Муніципальним академічним камерним хором «Київ». Визначено приналежність цієї вистави до типу хорового театру «історія в обличчях», адже у 12 історичних піснях, записаних О. Кошицем під час Кубанської експедиції (1903–1905), відібраних, оброблених та поєднаних у драматургічну цілісність Г. Гаврилець, розгортаються картини національно-визвольної боротьби українського народу. Вибудувано театралізовану концепцію постановки в комунікативній ланці: композитор — диригент — аранжувальник — режисер — глядач. З’ясовано, що з метою динамізації виконання авторами концертно-театралізованої вистави (диригент Микола Гобдич, режисер-постановник Василь Вовкун) внесено структурні зміни (купюри окремих номерів, додано фінальний інструментальний номер), збагачено темброву палітру звучання камерного хору додатковими інструментами (бандура, сопілка, ударні), на яких грають хористи. Виділено підходи до театралізації номерів із персоніфікацією образів та загальнохорових сцен, що чергуються у побудованій за принципом контрасту драматургії твору. Встановлено, що у номерах із персоніфікованою образністю акцент робиться на більш дієвих індивідуальних акторських засобах (міміка, пластика, рухи), в епічних піснях — на більш статичних, але символічно наповнених мізансценічних чинниках (графічно-просторові форми сценічного розташування виконавців на сцені). Зазначено, що використані постановниками фонові (костюми), мізансценічні та акторські засоби театралізації хорового твору у комплексі сприяють кращому розкриттю змісту вистави, підвищенню її видовищності, концертно-сценічної репрезентативності та створенню різноманітних акустичних ефектів.