Міжжанрова дифузія у православній гімнографії (на прикладі піснеспівів тропарної субсистеми)

Автор(и)

  • Богдан Жулковський Вінницький державний педагогічнитй університет імені Михайла Коцюбинського https://orcid.org/0000-0001-8435-5201

DOI:

https://doi.org/10.31318/2414-052X.1(50).2021.233116

Ключові слова:

православна гімнографія, міжжанрова дифузія, жанронім піснеспіву, поетично-музичні моделі, тропарна субсистема, компаративні студії

Анотація

Здійснено комплексну та багатоаспектну характеристику феномена міжжанрової дифузії на матеріалі піснеспівів тропарної субсистеми. Застосовано ряд загальнонаукових та спеціальних методів і підходів, зокрема музикознавчих (порівняльних та аналітичних), культурологічних, історичних, філологічних, літургічних, теологічних. Апробовано методику аналізу окремих гімнів за вісьмома жанровими ознаками (розробка Олени Шевчук на основі досліджень інших музикознавців, зокрема Іоанна Ґарднера та Ірини Безуґлової). Уперше в українській музичній медієвістиці до компаративних студій залучено раритетні тропарні жанри — троїчні, мученичні, мертвенні, славники, вхідні та відпустові. По-новому окреслено проблему жанрової типології та жанрової ієрархії в гімнографії, взаємозв’язку літургічних жанрів із гомілетичними, евхографічними та біблійними. Виявлено кілька взаємопов’язаних рівнів міжжанрової дифузії у тропарях, сідальнах, іпакоях, монострофних кондаках, інших споріднених піснеспівах. Виокремлено з них три магістральні: джерела поетичних текстів, жанроніми, спільні поетично-музичні моделі. Зауважено, що джерелами вербальних текстів тропарних піснеспівів нерідко були проіміони та ікоси полістрофних кондаків преподобного Романа Мелодоса, які могли виступати як самоподобни для гімнів тропарної субсистеми. Доведено, що зміна жанронімів (тропар — сідален — іпакої — кондак — стихира) пов’язана як із різним регіональним походженням назв (Константинополь, Єрусалим), так і з історичним розвитком літургічних жанрів і всієї жанрової системи. Визначено інші спільні атрибути у гімнах тропарної групи — теологічний зміст вербального тесту (споглядальні, дидактичні, історичні, догматичні), жанрові стилі й наспіви (у Студійську добу — пападичний у Візантії, кондакарний у Київській Русі, в Єрусалимську — болгарський), поетичні та музичні форми (односегментні, двосегментні, строфи з кодами, рондовидні), способи виконання (гімнічний, антифонний, респонсорний). З’ясовано, що особливі тропарні жанри — троїчні і мертвенні — розспівано на вісім гласів, але для них відсутні спеціальні самоподобни.

Біографія автора

Богдан Жулковський, Вінницький державний педагогічнитй університет імені Михайла Коцюбинського

кандидат мистецтвознавства, старший викладач кафедри музикознавства, інструментальної підготовки та хореографії

Посилання

Artamonova, Yu. V., 1998. Model chants in the old Russian singing art of the 11th-18th cent. Ph.D. in Art History. Thesis. Gnessin Russian Academy of Music.

Bezuglova, I. F., 1982. Canonical and individual in the art of the 17th century chants (Opekalovsky chant). Ph.D. in Art History. Abstract of Thesis. Leningrad state institute of theater, music and cinematography.

Gardner, I. A., 2004. Bogosluzhebnoe penie Russkoi Pravoslavnoi Tserkvi: Sushchnost', sistema i istoriya [Liturgical singing of the Russian Orthodox Church: Essence, system and history]. V.1. Moskva: PSTBI.

Zhulkovskyi, B. Ye., 2016. The genre of kondak in the ukrainian church-monody singing of the 15th-19th cent. Ph.D. in Art History. Abstract of Thesis. I. P. Kotlyarevsky Kharkiv National University of Arts.

Zhulkovskyi, B. Ye., 2014. Kondak iak himnohrafichnyi zanr: liturhichni ta muzykoznavchi aspekty [Kontakion as a hymnographic genre: liturgicals and musicologicals aspects]. Naukovyi visnyk Natsionalnoi muzychnoi akademii Ukrainy imeni P. I. Chaikovshoho, 109, pp.12–33.

Zhulkovskyi, B. Ye., 2015. Proimiony (kondaky) sedmychnyh akafistiv v ykrainskych notologiinych Irmolohionah [Prooemia (Kontakia) of Hebdomadal Akathistos Hymns in Ukrainian staff-notated Heirmologia]. Spheres of Culture: Journal of Philology, History, Social and Media Communication, Political Science and Cultural Studies,11, pp.450–460.

Momina, M. A., 1998. Samopodobnye pesnopeniya (αὐηόμελα) v tserkovnoslavyanskikh bogosluzhebnykh rukopisyakh. In: V. M. Zagrebin, ed. Rus' i yuzhnye slavyane [Russia and South Slavs]. Sankt-Peterburg, pp.165–176.

Pletneva, E. V., 2008. Chants book "Oktoich" in the Old Russian tradition (based on the manuscripts of the 11th–15th centuries). Ph.D. in Art History. Saint-Petersburg State Conservatory named after N. A. Rimsky-Korsakov.

Shvets, T. V., 2018. Annunciation Kondakar — a musical monument of Ancient Russia. Ph.D. in Art History. Saint-Petersburg State Conservatory named after N. A. Rimsky-Korsakov.

Shevchuk, E. Yu., 1998. Ob atributsii pesnopenii kievskogo rospeva v mnogorospevnom kontekste ukrainskoi pevcheskoi kultury XVII–XVIII vv. [On the attribution of kiev chants in the multi-chanting context of the ukrainian singing culture of the 17th–18th cent.]. Kiїvske muzikoznavstvo, 1, pp.14–27.

Shevchuk, O. Yu., 1999. Kyiv melody in the context of church-monodic singing of Ukraine and Belarus of the 17th–18th cent. Ph.D. in Art History. Abstract of Thesis. Tchaikovsky National Music Academy of Ukraine.

Shindin, B. A., 2004. Genre typology of ancient Russian singing art. Ph.D. in Art History. Abstract of Thesis. Novosibirskaya gosudarstvennaya konservatoriya imeni M. I. Glinki.

Goar, J., 1647. Euchologion sive Rituale Graecorum complectens ritus et ordines Divinae Liturgiae. Paris: S. Piget.

Hannick, C., 2009. Le Kontakion dans l‘histoire de la musique ecclésiastique byzantine. Östkirchliche Studien, 58/1, ss.57–66.

Kolyada, E., 2018. The Genre System of Early Russian Hymnography: The Main Stages and Principles of Its Formation. Journal of the International Society for Orthodox Church Music, 3, pp.295–312.

Mateos, J., 1963. Le Typicon de la Grande Église. Vol.1: Le Cycle des douze mois. Rome: Pont. Institutum orientalium studiorum.

Pitra, J. B., 1867. Hymnographie de l’église grecque. Dissertation accompagnée des offices. Rome: Imprimerie de la Civiltà Cattolica.

Maas P., Trypanis C. A. eds., 1963. Sancti Romani Melodi Cantica. Vol.1: Cantica Genuina. Oxford: Clarendon Press.

Tomadakes, N., 1953. Pourquoi nous sommes passés de kontakion au kanon? Rivista Studi Bizantini e Neoellinici, 7.

Troelsgård, C., 2000. The Repertories of Model in Byzantine Musical Manuscripts. Cahiers de l`Institut du Moyen Âge Grec et Latin, 71, pp.3–27.

Wolfram, G., 2004. Das Zeremonienbuch Konstantins VII und das liturgische Typikon der Hagia Sophia als Quellen der Hymnographie. Wiener Byzantinistik und Neogräzistik, ss.487–496.

Wellesz, E., 1952. Kontakion and Kanon. Atti del Congress Internazionale di Musica Sacra, pp.131–133.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-03-18

Номер

Розділ

МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО. Музичне мистецтво