Взаємовплив оркестру і принципу концертності у XVI – першій половині XVII століть

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31318/2414-052X.1(50).2021.233112

Ключові слова:

принцип концертності, concerto da chiesa, concerto da camera, мадригал, basso continuo, оркестр, ансамбль

Анотація

Розглянуто взаємовплив модифікацій принципу концертності й формування оркестру наприкінці XVI — першій половині XVII століть. Виявлено три рівні прояву взаємодії. Перший — це basso continuo. Відзначено неналежну увагу висвітленню його ролі у становленні оркестру, формуванні гомофонного викладу, узгодженому поєднанню різних за силою звучання інструментів, посиленні значення басової лінії як основи всієї структури оркестру. Другий — власне принцип концертності. Виявлено, що іманентно притаманне терміну concerto діалектичне поєднання злагоди і змагальності з плином часу дедалі активніше виявляється і в оркестрі. Наголошено на тому, що в музичних творах XVI століття термін concerto у назві означав ансамбль будь-якої конфігурації. Посилення виражальності інструментальної складової у творах М. Уччеліні, І. Баккузі, А. та Дж. Габріелі, А. Банк’єрі сприяло трансформації концертності: опозиція регістрів і щільності викладу з часом поширилась на зіставлення інструментальних, вокальноінструментальних і вокальних груп, увиразнюючи контраст також в ансамблі й оркестрі. Третій — взаємовплив оркестру і мадригалу (К. Монтеверді). Виявлено, що вивищення інструментів, урізноманітнення їх функцій, відмова від постійного точного дублювання і зростання ролі тембрового нюансування очевидно потребували сталої структури для їх втілення — інструментального колективу. Підкреслено відсутність консенсусу щодо часу появи оркестру дотепер, наведено аргументи на користь його формування у першій половині XVII століття і зазначено відмінності між визначеннями «оркестр» та «ансамбль» стосовно інструментальних колективів. Розвиток музичних інструментів, урізноманітнення їх функцій, залучення sinfonia та інструментальних ritornelli в хорові композиції трактовано, як рушійну силу модифікацій принципу концертності. Адже змагальне начало як прояв концертності в оркестрових творах посилюватиметься з кожним десятиліттям. Викладене очевидно спонукає до перегляду ступеню впливу принципу концертності на становлення оркестру: структурно організований поліінструментальний колектив, призначений для виконання музики поза церквою чи театром, стає на межі XVII–XVIII століть інституційною основою для втілення принципу концертності на рівні окремого жанру — інструментального концерту.

Біографія автора

Вадим Ракочі, Львівська національна музична академія ім. М. В. Лисенка

кандидат мистецтвознавства, докторант кафедри історії музики

Посилання

Antonova, E., 1990. Genre principles of an instrumental concerto and their implementation in the pre-classical period. Ph.D. in Art History. Abstract of thesis. Kiev State P. I. Tchaikovsky Conservatory.

Apatskii, V., 2010. Istoriya dukhovogo muzykal'no-ispolnitel'skogo iskusstva [History of wind music and performing arts]. Kyiv: Natsionalna muzychna akademiia Ukrainy imeni P. I. Chaikovskoho.

Hromchenko, V., 2006. Klarnet v orkestri XVIII stolittia yak prohresyvnyi kompozytorskyi zasib muzychnoho smysloutvorennia [Clarinet in the orchestra of the 18th century as a progressive compositional means of musical sensemaking]. Naukovyi visnyk Natsionalnoi muzychnoi akademii Ukrainy imeni P. I. Chaikovskoho. 60, pp.134–140.

Podkolzina, O., 2013. Skripichnye kontserty V. A. Motsarta. Osobennosti zhanra i ispolnitel'skoi interpretatsii [Mozart‘s Violin Concertos.Features of the genre and performing interpretation]. Moskva: FLINTA.

Agazzari, A., 1607. Del Sonare sopra’l basso con tutti li stromenti. Bologna: Forni Editore.

Anderson, N. 1996. The Baroque Concerto. In: R. Layton, ed. A guide to the concerto. Oxford: Oxfordshire; New York: Oxford University Press, pp.1–56.

Arnold, D., 1975. Monteverdi. London: Dent.

Arnold, F. T., 2003. The Art of Accompaniment from a Thorough-Bass as Practised in the XVIIth & XVIIIth Centuries. Vol.1. Mineola, New York: Dover Publication, Inc.

Bottrigari, E., 1594. Il Desiderio, overo de Concerti di varii Strumenti Musicali. Dialogo, di Alemanno Benelli. Venice: R. Amadino.

Ewen, D., 1973. Orchestral music; Its history told through the lives and works of its foremost composers. New York: F. Watts.

Goubault, С., 2017. Histoire de l’instrumentation et de l’orchestration. Paris: Minerve.

Lampl, H., 1957. A translation of Syntagma Musicum III by Michael Praetorius. Doctor in Musical Arts. Thesis. University of Southern California.

Palisca, C. V., 1968. Baroque music. Englewood Cliffs, New Jersey: Prentice-Hall. Stauffer, G., 1988. The Modern Orchestra: A Creation of the Late Eighteen Century. In: J. Peyser, ed. The Orchestra. Origins and Transformation. New York: Charles Scribner‘s sons, pp.37–68.

Talbot, M., 2005. The Italian concerto in the late seventeenth and early eighteenth centuries. In: S. P. Keefe, ed. The Cambridge Companion to the Concerto. Cambridge: Cambridge University Press, pp.35–52.

Veinus, A., 1964. The concerto. New York: Dover Publications.

Weaver, R., 1988. The Consolidation of the Main Elements of the Orchestra. Century. In:J. Peyser, ed. The Orchestra. Origins and Transformation. New York: Charles Scribner‘s sons, pp.1–36.

Zaslaw, N., 1988. When is an Orchestra not an Orchestra? Early Music, 16, pp.483–495

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-03-18

Номер

Розділ

МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО. Музичне мистецтво