Взаємовплив оркестру і принципу концертності у XVI – першій половині XVII століть
DOI:
https://doi.org/10.31318/2414-052X.1(50).2021.233112Ключові слова:
принцип концертності, concerto da chiesa, concerto da camera, мадригал, basso continuo, оркестр, ансамбльАнотація
Розглянуто взаємовплив модифікацій принципу концертності й формування оркестру наприкінці XVI — першій половині XVII століть. Виявлено три рівні прояву взаємодії. Перший — це basso continuo. Відзначено неналежну увагу висвітленню його ролі у становленні оркестру, формуванні гомофонного викладу, узгодженому поєднанню різних за силою звучання інструментів, посиленні значення басової лінії як основи всієї структури оркестру. Другий — власне принцип концертності. Виявлено, що іманентно притаманне терміну concerto діалектичне поєднання злагоди і змагальності з плином часу дедалі активніше виявляється і в оркестрі. Наголошено на тому, що в музичних творах XVI століття термін concerto у назві означав ансамбль будь-якої конфігурації. Посилення виражальності інструментальної складової у творах М. Уччеліні, І. Баккузі, А. та Дж. Габріелі, А. Банк’єрі сприяло трансформації концертності: опозиція регістрів і щільності викладу з часом поширилась на зіставлення інструментальних, вокальноінструментальних і вокальних груп, увиразнюючи контраст також в ансамблі й оркестрі. Третій — взаємовплив оркестру і мадригалу (К. Монтеверді). Виявлено, що вивищення інструментів, урізноманітнення їх функцій, відмова від постійного точного дублювання і зростання ролі тембрового нюансування очевидно потребували сталої структури для їх втілення — інструментального колективу. Підкреслено відсутність консенсусу щодо часу появи оркестру дотепер, наведено аргументи на користь його формування у першій половині XVII століття і зазначено відмінності між визначеннями «оркестр» та «ансамбль» стосовно інструментальних колективів. Розвиток музичних інструментів, урізноманітнення їх функцій, залучення sinfonia та інструментальних ritornelli в хорові композиції трактовано, як рушійну силу модифікацій принципу концертності. Адже змагальне начало як прояв концертності в оркестрових творах посилюватиметься з кожним десятиліттям. Викладене очевидно спонукає до перегляду ступеню впливу принципу концертності на становлення оркестру: структурно організований поліінструментальний колектив, призначений для виконання музики поза церквою чи театром, стає на межі XVII–XVIII століть інституційною основою для втілення принципу концертності на рівні окремого жанру — інструментального концерту.
Посилання
Antonova, E., 1990. Genre principles of an instrumental concerto and their implementation in the pre-classical period. Ph.D. in Art History. Abstract of thesis. Kiev State P. I. Tchaikovsky Conservatory.
Apatskii, V., 2010. Istoriya dukhovogo muzykal'no-ispolnitel'skogo iskusstva [History of wind music and performing arts]. Kyiv: Natsionalna muzychna akademiia Ukrainy imeni P. I. Chaikovskoho.
Hromchenko, V., 2006. Klarnet v orkestri XVIII stolittia yak prohresyvnyi kompozytorskyi zasib muzychnoho smysloutvorennia [Clarinet in the orchestra of the 18th century as a progressive compositional means of musical sensemaking]. Naukovyi visnyk Natsionalnoi muzychnoi akademii Ukrainy imeni P. I. Chaikovskoho. 60, pp.134–140.
Podkolzina, O., 2013. Skripichnye kontserty V. A. Motsarta. Osobennosti zhanra i ispolnitel'skoi interpretatsii [Mozart‘s Violin Concertos.Features of the genre and performing interpretation]. Moskva: FLINTA.
Agazzari, A., 1607. Del Sonare sopra’l basso con tutti li stromenti. Bologna: Forni Editore.
Anderson, N. 1996. The Baroque Concerto. In: R. Layton, ed. A guide to the concerto. Oxford: Oxfordshire; New York: Oxford University Press, pp.1–56.
Arnold, D., 1975. Monteverdi. London: Dent.
Arnold, F. T., 2003. The Art of Accompaniment from a Thorough-Bass as Practised in the XVIIth & XVIIIth Centuries. Vol.1. Mineola, New York: Dover Publication, Inc.
Bottrigari, E., 1594. Il Desiderio, overo de Concerti di varii Strumenti Musicali. Dialogo, di Alemanno Benelli. Venice: R. Amadino.
Ewen, D., 1973. Orchestral music; Its history told through the lives and works of its foremost composers. New York: F. Watts.
Goubault, С., 2017. Histoire de l’instrumentation et de l’orchestration. Paris: Minerve.
Lampl, H., 1957. A translation of Syntagma Musicum III by Michael Praetorius. Doctor in Musical Arts. Thesis. University of Southern California.
Palisca, C. V., 1968. Baroque music. Englewood Cliffs, New Jersey: Prentice-Hall. Stauffer, G., 1988. The Modern Orchestra: A Creation of the Late Eighteen Century. In: J. Peyser, ed. The Orchestra. Origins and Transformation. New York: Charles Scribner‘s sons, pp.37–68.
Talbot, M., 2005. The Italian concerto in the late seventeenth and early eighteenth centuries. In: S. P. Keefe, ed. The Cambridge Companion to the Concerto. Cambridge: Cambridge University Press, pp.35–52.
Veinus, A., 1964. The concerto. New York: Dover Publications.
Weaver, R., 1988. The Consolidation of the Main Elements of the Orchestra. Century. In:J. Peyser, ed. The Orchestra. Origins and Transformation. New York: Charles Scribner‘s sons, pp.1–36.
Zaslaw, N., 1988. When is an Orchestra not an Orchestra? Early Music, 16, pp.483–495
