DOI: https://doi.org/10.31318/2414-052x.4(49).2020.220866

Диригентська майстерня Олега Семеновича Тимошенка: музикознавчі принципи формування репертуару

Nellia Velychko, Yevhen Savchuk

Анотація


Проаналізовано багаторічний досвід творчої діяльності народного артиста України, академіка, професора Олега Семеновича Тимошенка на кафедрі хорового диригування НМА України ім. П. І. Чайковського. Розглянуто основні вимоги Майстра до формування навчального та концертного репертуару в класі «Диригування». Охарактеризовано стилі і жанри хорових творів для професійного становлення диригента і розвитку його виконавської майстерності. Висвітлено музикознавчі принципи формування навчального та концертного репертуару диригента-хормейстера в класі Олега Семеновича Тимошенка. З’ясовано, що вони ґрунтувались на акумуляції традиційних і новаторських ідей щодо інтерпретації світових шедеврів вокально-хорових музичних творів. Музикознавчі принципи Майстра спрямовувались на розвиток диригентської виконавської техніки, на опанування таємницями вокальнохорового мистецтва, на усвідомлення і практичне застосування знань технології хорового співу. Розглянуто індивідуальний творчо-педагогічний почерк Олега Семеновича Тимошенка. Він простежувався упродовж всього процесу роботи над навчальним та концертним репертуаром з диригентом-хормейстером, зокрема: при системному дослідженні хорових творів в аспекті теорії їх побудови; при визначенні послідовності функціонування елементів музичної мови у формі та в стилістичному значенні; при встановленні зв’язків хорового твору з історичними етапами розвитку музичного мистецтва; при вивченні індивідуального творчого стилю автора хорового твору та варіативності його інтерпретації в різні періоди розвитку суспільства тощо. Розкрито риси індивідуального творчо-педагогічного почерку Олега Семеновича Тимошенка. Описано практичне спрямування роботи диригентахормейстера над навчальним та концертним репертуаром. Обґрунтовано національну парадигму репертуарної політики Олега Семеновича Тимошенка, яка визначала стратегічну модель розвитку академічної вітчизняної школи хорового диригування. Доведено, що пріоритетність національного композиторського письма вокально-хорових творів була характерною ознакою парадигми репертуарної політики Олега Семеновича Тимошенка. Вивчення хорових творів у його Майстерні відбувалось з врахуванням спільних шляхів розвитку хорового співу та загальносвітових явищ в історії, культурі та мистецтві.


Ключові слова


діяльність Олега Семеновича Тимошенка; репертуарна політика; виконавська майстерність диригента; хорове мистецтво; музикознавчі принципи

Повний текст:

PDF

Посилання


Bench, О., 2002. Pavlo Muravskii. Fenomen odnoho zhyttia [Pavlo Muravsky. The phenomenon of one life]. Kyiv: Dnipro.

Bezgin, I. D., 2006. Аkademiky. Zhyttia v mystetstvi [Academics. Life in art]. Kyiv: Intertekhnolohiia.

Dragan, О. V., 2010. The figure of Yaroslav Voshchak in the context of development of conducting culture in the second half of the twentieth century. Ph.D. in Art History. Abstract of Thesis. M. V. Lysenko National Music Academy.

Yemelianova, L. P., 2012. Rodyna Tymoshenkiv [Tymoshenko’s family]. Kyiv: w.p.

Kanershtein, М., 1972. Voprosy dirizhirovaniya [Conducting issues]. Moskva: Muzyka.

Kanershtein, М., 1981. Pro metodyku navchannia dyryhentiv [About methods of training of conductors]. Pytannia dyryhentskoii maysternosti, pp. 5–33.

Коfman, R. І., 1986. Vykhovannia dyrygenta: psykholohichni osoblyvosti [Conductor education: psychological features]. Kyiv: Muzychna Ukraina.

Lashchenko, А. P., 2013. Oleh Tymoshenko — diiach vysokoi profesiinoi kompetentnosti [Oleg Tymoshenko — a figure of high professional competence]. Naukovii vysnyk NMAU imeni P. I. Chaikovskoho: Aktualni pytannia suchasnoho musykoznavstva ta musychnoi osvity (do 70-richchia vid dnia narodzhennia A. P. Lashchenka), 92, pp. 233–238.

Makarenko, H. H., 2006. Creativity of the conductor in the context of the integrative approach. Ph.D. in Art History. Abstract of Thesis. P. I. Tchaikovsky National Music Academy of Ukraine.

Malozomova, О. І. & Husarchuk, Т. V., 2002. Poklykannia: Zhyttia I tvorcha diialnist О. S. Тymoshenka [Vocation: Life and creative activity of A. S. Tymoshenko]. Kyiv: Muzychna Ukraina.

Pluzhnikov, V. М., 2006. The profession of conductor and ways of its formation in the Western European theater and concert practice of the XIX century. Ph.D. in Art History. Abstract of Thesis. I. P. Kotlyarevsky Kharkov State University of Arts.

Tkachenko, H. Y., 1989. Pro vozdeistvie dirizhera na ispolnitel'skii kollektiv [About the impact of the conductor on the executive team]. Teoriia ta istoriia muzichnoho vykonavstva. P. 116.

Tkachenko, H. Y., 1974. Do interpretatsii opernoho spektakliu [To the interpretation of an opera performance]. Muzyka, 2, P. 9.


Пристатейна бібліографія ГОСТ


Бенч, О., 2002. Павло Муравський. Феномен одного життя. Київ: Дніпро.

Безгін, І. Д., 2006. Академіки. Життя в мистецтві. Київ: Інтертехнологія.

Драган, О. В., 2010. Постать Ярослава Вощака в контексті розвитку диригентської культури другої половини ХХ ст. Автореф. дис. канд. мистецтвознавства. Національна музична академія ім. М. В. Лисенка.

Ємельянова, Л. П., 2012. Родина Тимошенків. Київ: б.в.

Канерштейн, М., 1972. Вопросы дирижирования. Москва: Музыка.

Канерштейн, М., 1981. Про методику навчання диригентів. Питання диригентської майстерності, сс. 5–33.

Кофман, Р. І., 1986. Виховання диригента: психологічні особливості. Київ: Музична Україна.

Лащенко, А. П., 2013. Олег Тимошенко — діяч високої професійної компетентності. Науковий вісник НМАУ імені П. І. Чайковського: Актуальні питання сучасного музикознавства та музичної освіти (до 70-річчя від дня народження А. П. Лащенка), 92, сс. 233–238.

Макаренко, Г. Г., 2006. Творчість диригента в контексті інтегративного підходу. Автореф. дис. доктора мистецтвознавства. Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського.

Малозьомова, О. І. та Гусарчук, Т. В., 2002. Покликання: Життя і творча діяльність О. С. Тимошенка. Київ: Музична Україна.

Плужніков, В. М., 2006. Професія диригента та шляхи її формування в західноєвропейській театрально-концертній практиці ХІХ ст. Автореф. дис. канд. мистецтвознавства. Харківський державний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського.

Ткаченко, Г. Й., 1989. Про воздействие дирижера на исполнительский коллектив. Теорія та історія музичного виконавства. С. 116. 13. Ткаченко, Г. Й., 1974. До інтерпретації оперного спектаклю. Музика, 2, С. 9.