Феномен креативного диригента Олега Семеновича Тимошенка

Анотація

Досліджено креативну складову творчості диригента Олега Семеновича Тимошенко, для якого творчість — це життя, самотворення, де він прагнув наблизитися до трансцендентного, божественного, вважаючи, що це можливо лише у творчому зльоті, ототожненні своєї майстерності зі своїм життям. Доведено, що без творчості його життя було б позбавлене всякого сенсу, адже саме у творчому акті — глибинне призначення людини, яке підносить її над буденністю. Креативність трактується як трансформація енергії людських інстинктів до трансформації принципу задоволення в принцип реальності на рівні суспільства. З’ясовано, що для Олега Семеновича найвищим проявом креативності була творчість і любов до людей. Акцентовано увагу на специфічних рисах музичного мислення диригента, яке полягало у гармонійному сполученні декількох засобів повідомлення: музичного, вербального та рухового. Визначено основні творчі компоненти музично-виконавського мислення Олега Семеновича, які проявлялися у побіжності (швидкості реакції диригента, швидкості переключення його реакції) та гнучкості (вмінні перебудовувати план роботи). Обґрунтовано, що обидві ці якості лягли в основу його артистизму як здатності до перевтілення. Визначено оригінальні риси Олега Семеновича Тимошенка як диригента, які проявлялися в інтерпретації музичного твору, а також у створенні індивідуального диригентського стилю студента. Акцентовано увагу на спробі вивчення та переосмислення креативної складової в різноманітних її проявах. Зроблено висновок, що диригент сформував свої особистісні самобутні світоглядні орієнтири. Креативність Олега Семеновича пояснюється як воля та натхнення; кордоцентричність та здатність її пробудження в інших; як патріотизм і виживання в надзвичайних умовах; як морально-етична домінанта (етика відповідальності); свобода і любов; самореалізація та актуалізація. Проаналізовано новий етап у розвитку української музики, її функціонального призначення, яке, перш за все, має свій прояв у співвідношенні духовного начала з елементами концертності в сакральномузичному творі, що призводить до певної відокремленості драматичних творів від хорового мистецтва, їх відносної самостійності, художньої самоцінності та дозволяє визначити нове жанрове утворення — концертних творів. Характер Майстра проявлявся в устремлінні до так званої демократизації музичної мови, не обтяженні будь-якими складними музичнотехнічними прийомами. Музичні твори сучасних українських композиторів відкривали диригенту Олегу Семеновичу Тимошенку великі можливості для прояву особистісного творчого начала у сфері сакрального.