Риси мінімалізму в органних творах українських композиторів

Анотація

Розглянуто проблему втілення принципів minimal art в сучасній українській органній музиці. Визначено, що, з одного боку, використання технічних прийомів та естетичних настанов мінімалізму є одним з можливих способів «осучаснення» органної музики, з іншого — логічним продовженням закладених у старовинних інструментальних жанрах (на кшталт токати або прелюдії) принципів музикування. Наголошується на тому, що у науково-дослідній літературі зовсім не розкриті питання, пов’язані з проявами мінімалізму в органній музиці, тим паче у творах вітчизняних композиторів межі другого та третього тисячоліть. Обґрунтовано особливості втілення рис minimal art в органних творах українських композиторів кінця ХХ — початку ХХІ століть. Пропонується виділити структурний, репетитивний та концептуальний типи мінімалізму. З цих позицій проаналізовано деякі органні твори українських композиторів, в яких виявлені відмінні мінімалістичні тенденції, а саме: «Буколічні строфи» Л. Грабовського, Пасакалія на галицьку тему О. Козаренка, «Біла симфонія» В. Назарова та три хорали для органа М. Шуха. Встановлено, що принципи minimal music у творах українських композиторів не стають єдиною смислопороджуючою або формотворчою ідеєю, а лише у взаємодії з проявами інших новітніх течій створюють музичне ціле. Наголошується на тому, що в кожному з опусів декодовані специфічні характеристики музичного мінімалізму. Так, «Буколічні строфи» Л. Грабовського представляють приклад структурного мінімалізму (за визначенням самого автора), що проявився у чіткості меж повторюваних структурних одиниць, економності засобів музичної виразності та відкритості композиції в цілому. У Пасакалії О. Козаренка використання прийомів minimal art стає продовженням проростання фольклорного тематизму і проявляється на різних рівнях композиції, втілюючись у тональній статиці, репетитивності розвитку, вишуканій простоті інтонаційних ресурсів. У «Білій симфонії» В. Назарова застосовано технічні прийоми репетитивного мінімалізму, що впізнаються у повторенні мелодико-ритмічних паттернів як основи окремих тем симфонії. У хоралах для органу М. Шуха прочитуються естетичні принципи «нової простоти» та ширше — концептуального мінімалізму, в рамках якого сам жанр стає культурним паттерном, інтерпретованим відповідно до індивідуально-авторського проекту.