DOI: https://doi.org/10.31318/2414-052x.2-3(47-48).2020.213391

Засоби пародіювання в сатиричній опері Миколи Лисенка «Енеїда»

Iryna Gorbunova

Анотація


Висвітлено особливості втілення засобів пародіювання в опері М. Лисенка «Енеїда». Простежено традиції відображення проявів естетичної категорії «Комічне» (ширше — «Сміхове») у музичному мистецтві загалом. Розглянуто один із аспектів «музичного комізму» — музичне пародіювання — конкретно у сатиричному музично-сценічному творі вітчизняного композитора. Визнано основними прийомами пародіювання перебільшення та невідповідність першоджерелу, які в музичному (зокрема, музично-сценічному) творі «діють» на взаємопов’язаних рівнях жанру й стилю, а також на перетині рівнів жанру і стилю. Виявлено в «Енеїді» М. Лисенка на рівні жанру — прийоми пародійного жанрового зіставлення, відхилення, контрапункту; на рівні стилю — прийоми пародійної стилізації й стильової алюзії, в межах яких спостерігаються прийоми стильового контрапункту, синтезу, модуляції; на рівні жанрово-стильових взаємодій — найбільш складні комплекси прийомів пародіювання, такі як жанрово-стильові зіставлення і трансформації. Доведено, що в основному композитор використовує пародіювання типу бурлеску, тобто викладення низинного словесного тексту підвищеною музичною мовою, яка належить до «серйозних» жанрів та стилів. В окремих випадках виявлено пародіювання типу травестії, тобто викладення псевдопідвищеного словесного тексту низинною музичною мовою. Висвітлено панораму пародійно переосмислених жанрових і стильових першоджерел в опері, в якій М. Лисенко як фундатор української національної композиторської школи безсумнівно віддає перевагу жанрово-стильовим моделям українського фольклору. Вказані моделі комбінуються із «інонаціональними», такими, що належать до професійної композиторської творчості. Спостерігаються і випадки пародійних квазіцитат, як, наприклад, пісня Варлама з «Бориса Годунова» в арії Аполлона. Доведено, що роль прийомів пародіювання виключно важлива для окреслення сатиричних персонажів та ситуацій, у дискредитації їхньої уявної значущості та викритті справжньої сутності, а також у створенні пародійної драматургії сатиричних образів, сцен. З’ясовано, що композитор використовує прийоми пародіювання для створення як прямих, так і непрямих характеристик сатиричних образів.


Ключові слова


сміхове; комічне; музична сатира; музичне пародіювання; жанр; стиль

Повний текст:

PDF

Посилання


Bahtin, M., 1965. Tvorchestvo Fransua Rable i narodnaya kultura srednevekovya i Renessansa [The work of Francois Rabelais and the folk culture of the Middle Ages and the Renaissance]. Moskva: Hudozhestvennaya literatura.

Beketova, N., 1987. Tipy oblichitel'nykh kontseptsii Shostakovicha i Prokof'eva [Types of accusatory concepts of Shostakovich and Prokofiev]. Traditsionnoe i novoe v otechestvennom muzykal'nom iskusstve, рр.65–80.

Bonfeld, M., 1977. Parodiya v muzyke venskikh klassikov [Parody of the music of Viennese classics]. Sovetskaya muzyka, 5, рр.99–102.

Gerasimova-Persidskaya, N., 1978. Parodiya v otechestvennoi muzyke i ee svyaz' s intermediinym teatrom [Parody in domestic music and its connection with the intermedia theater]. Musica antiqua Europae orientalis, 5, рр.23–38.

Gurevich, E., 1975. Satiricheskii muzykal'nyi teatr Brekhta — Vailya [The satirical musical theater of Brecht — Weil]. Voprosy teorii i estetiki muzyki, 14, рр.157–176.

Evdokimova, Yu., 1978. Istoriya, estetika i tekhnika mess-parodii XV–XVI vv. [History, aesthetics and technique of mass parodies of the XV — XVI centuries]. Istorikoteoreticheskie voprosy zapadnoevropeiskoi muzyki (ot Vozrozhdeniya do romantizma), рр.6–31.

Zin'kevich, E., 2001. Smekhovaya paradigma ukrainskoi muzyki [Laughing paradigm of Ukrainian music]. Iskusstvo ХХ veka: paradoksy smekhovoi kul'tury, рр.270–283.

Lashchenko, S., 2006. Zaklyatie smekhom. Opyt istolkovaniya yazycheskikh ritualov vostochnykh slavyan [The spell of laughter. Experience in interpreting pagan rituals of the Eastern Slavs]. Moskva: Ladomir.

Nazaikinskii, E., 1982. Logika muzykal'noi kompozitsii [The logic of musical composition]. Moskva: Muzyka.

Propp, V., 1997. Problemy komizma i smekha [Problems of comism and laughter]. Sankt-Peterburg: Aleteiya.

Sikorska, I., 1992. Komichnii teatr M. V. Lysenka [Comic Theater of M. V. Lisenko]. Ukrainske muzykoznavstvo, 27, рр.138–145.

Sikorska, I., 1994. Ukrainian comic opera: genesis, development trends. Ph.D. in Art History. Thesis. P. I. Tchaikovsky Kyiv State Conservatory.

Solomonova, O., 2004. “Garmonicheskii dissonans” (o stilisticheskoi prirode muzykal'noi parodii) [“Harmonic dissonance” (on the stylistic nature of a musical parody)]. Naukovyi visnyk Natsionalnoi muzychnoi academii Ukrainy im. P. I. Chaikovskoho, 38, рр.88–95.

Solomonova, O., 2006. «I kogda smeetsya litco – vmeste s nim ne veselitsya um…»: Smekhovoe zazerkal'e russkoi muzykal'noi klassiki [“And when the face laughs, the mind doesn’t have fun with it ...”: The ridiculous looking glass behind the Russian classical music]. Kyiv: TOV «Zadruga».

Solomonova, O., 2002. Ironichni variacii na hviliuiuchu temu (do problemy zhanrovoi svoieridnosti muzychnoi parodii) [Ironic on the topic of relevance (to the problem of genre quality of musical parody)]. Ukrainske muzykoznavstvo, 31, рр.245–254.

Solomonova, O., 2003. «Prazdnik durakov» v « iskrivlennom prostranstve» (o spetsifike parodiinoi dramaturgii «Antiformalisticheskogo raika» D. Shostakovicha) [“The festival of fools” in the “curved space” (on the specifics of the parody dramaturgy of D. Shostakovich's “AntiFormalistic Rayon”)]. Kyivske muzykoznavstvo, 11, рр.123–132.

Solomonova, O., 2009. Tipologiya muzykal'noi parodii [Typology of a musical parody]. Naukovyi visnyk Natsionalnoi muzychnoi academii Ukrainy im. P. I. Chaikovskoho, 80, рр.193–206.

Sokhor, A., 1971. Teoriya muzykal'nykh zhanrov: zadachi i perspektivy [Theory of musical genres: tasks and prospects]. Teoreticheskie problemy muzykal'nykh form i zhanrov, рр.292–310.

Sumarokova, V., 1987. O putyakh postizheniya komicheskogo v instrumental'noi muzyke [On the ways to comprehend the comic in instrumental music]. Problemy muzykalnoj kultury, 2, рр.24–26.

Tarakanov, M., 1980. Tvorchestvo R. Shchedrina [Creativity R. Shchedrin]. Moskva: Sovetskii kompozitor.

Tynyanov, Yu., 1977. Poetika. Istoriya literatury. Kino [Poetics. History of literature. Movie]. Moskva: Nauka.


Пристатейна бібліографія ГОСТ


Бахтин, М., 1965. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. Москва: Художественная литература.

Бекетова, Н., 1987. Типы обличительных концепций Шостаковича и Прокофьева. Традиционное и новое в отечественном музыкальном искусстве, сс.65–80.

Бонфельд, М., 1977. Пародия в музыке венских классиков. Советская музыка, 5, сс.99–102.

Герасимова-Персидская, Н., 1978. Пародия в отечественной музыке и её связь с интермедийным театром. Musica antiqua Europae orientalis, 5, сс.23–38.

Гуревич, Е., 1975. Сатирический музыкальный театр Брехта — Вайля. Вопросы теории и эстетики музыки, 14, сс.157–176.

Евдокимова, Ю., 1978. История, эстетика и техника месс-пародий XV–XVI вв. Историко-теоретические вопросы западноевропейской музыки (от Возрождения до романтизма), сс.6–31.

Зинькевич, Е., 2001. Смеховая парадигма украинской музыки. Искусство ХХ века: парадоксы смеховой культуры, сс.270–283.

Лащенко, С., 2006. Заклятие смехом. Опыт истолкования языческих ритуалов восточных славян. Москва: Ладомир.

Назайкинский, Е., 1982. Логика музыкальной композиции. Москва: Музыка.

Пропп, В., 1997. Проблемы комизма и смеха. Санкт-Петербург: Алетейя.

Сікорська, І., 1992. Комічний театр М. В. Лисенка. Українське музикознавство, 27, сс.138–145.

Сікорська, І., 1994. Українська комічна опера: генезис, тенденції розвитку. Дис. канд. мистецтвознавства. Київська державна консерваторія ім. П. І. Чайковського.

Соломонова, О., 2004. “Гармонический диссонанс” (о стилистической природе музыкальной пародии). Науковий вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського, 38, сс.88–95.

Соломонова, О., 2006. «И когда смеётся лицо — вместе с ним не веселится ум…»: Смеховое зазеркалье русской музыкальной классики. Київ: ТОВ «Задруга».

Соломонова, О., 2002. Іронічні варіації на хвилюючу тему (до проблеми жанрової своєрідності музичної пародії). Українське музикознавство, 31, сс.245–254.

Соломонова, О., 2003. «Праздник дураков» в «искривлённом пространстве» (о специфике пародийной драматургии «Антиформалистического райка» Д. Шостаковича). Київське музикознавство, 11, сс.123–132.

Соломонова, О., 2009. Типология музыкальной пародии. Науковий вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського, 80, сс.193–206.

Сохор, А., 1971. Теория музыкальных жанров: задачи и перспективы. Теоретические проблемы музыкальных форм и жанров, сс.292–310.

Сумарокова, В., 1987. О путях постижения комического в инструментальной музыке. Проблемы музыкальной культуры, 2, сс.24–26.

Тараканов, М., 1980. Творчество Р. Щедрина. Москва: Советский композитор.

Тынянов, Ю., 1977. Поэтика. История литературы. Кино. Москва: Наука.