Вірмени в музичному житті України (до 200-річчя від дня народження Кароля фон Мікулі)
DOI:
https://doi.org/10.31318/2414-052x.4(45).2019.189808Ключові слова:
вірмени, діаспора, музична культура, культурна пам’ятьАнотація
Розглянуто життєдіяльність Кароля фон Мікулі як органічну складову історичної пам’яті вірмен, роль митця у формуванні культурного-мистецького середовища в Галичині ХІХ — початку ХХ століть. Охарактеризовано найбільш плідний період його життя, коли він очолював Галицьке музичне товариство і Консерваторію у Львові. Актуальність теми зумовлена тим, що в наш час глобалізаційні процеси нівелюють культурні відмінності між народами, загрожують втратою історичності. Дослідження внеску видатних представників інших націй у розвиток регіональних і національних культур надає можливість зберегти культурну різноманітність світу. Методологію дослідження становлять методи історичного й компаративного аналізу та герменевтичної інтерпретації джерел. Для вірмен, більшість яких століттями проживала в діаспорі, ця проблема є особливо актуальною. В Україні вірмени давно становлять невід’ємну складову її історії. Композитор Кароль фон Мікулі писав переважно для фортепіано, однак у його творчому доробку є й камерні ансамблі, і пісні для голосу й фортепіано на німецькі й французькі тексти, і вокально-хорові твори. Крім того, він не тільки активно концертував, а й багато подорожував, збираючи український, вірменський, молдавський, німецький, польський та румунський музичний фольклор, уклав і видав музичну збірку «Armenian», написав багато німецьких пісень і опублікував у Львові збірку «48 румунських національних арій». Дослідження життєдіяльності визначних представників цього стародавнього народу сприяє збереженню історичної пам’яті, що важливо як для вірмен в українській діаспорі, так і для українців. Внесок видатних представників різних етносів і націй у розвиток регіональних і національних культур урізноманітнює світ усупереч новітнім тенденціям до нівелювання його історичності, без якої не може бути культури і її носія — народу.
Посилання
Abrahamyan L. (2005). Armenia and the Armenian Diaspora: discrepancies and encounters [Armeniya i armyanskaya diaspora: raskhozhdeniya i vstrechi]. 21 st Century [21-j vek], 2. Yerevan: Noravank, pp. 137–155.
Assman, J. (2004). Cultural memory: writing, memory of the past and political identity in the high cultures of antiquity [Kul'turnaja pamjat': pis'mo, pamjat' o proshlom i politicheskaja identichnost' v vysokih kul'turah drevnosti], trans. from Germany by M. Sokolskaya. Moscow: Jazyki slavjanskoj kul'tury, 338 p. [in Russian].
Dobrzhansky, O., Masian, N. and Nikirsa, M. (2003). Nation and Bukovinian people in the funds of the State Archives of Chernivtsi region (1775–1940) [Natsii ta narodnosti Bukovyny u fondakh Derzhavnoho arkhivu Chernivetskoi oblasti (1775–1940)]. Chernivtsi: Zoloti lytavry, 172 p. [in Ukrainian].
Zalutsky, O. (2016). Role of Music Local Studies in the Contemporary Educational Process [Rol muzychnoho kraieznavstva v suchasnomu osvitnomu protsesi]. Scientific reporter of of Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University, 1. Chernivtsi, pp. 76–81 [in Ukrainian].
Mazepa, L. (2001). Karol Mikuly is a professor and director of the Conservatory of the Galician Music Society in Lviv [Karol Mikuli — profesor i dyrektor Konservatorii Halytskoho muzychnoho tovarystva u Lvovi]. Mazepa, L. Pages of the musical past of Lviv (from unpublished) [Storinky muzychnoho mynuloho Lvova (z neopublikovanoho)]. Lviv: Spolom, pp. 39–57 [in Ukrainian].
Mazepa, L. (2001). Karol Mikuly — artistic director of the Galician Music Society in Lviv (1858–1887) [Karol Mikuli — mystetskyi dyrektor Halytskoho muzychnoho tovarystva u Lvovi (1858–1887)]. Mazepa, L. Pages of the musical past of Lviv (from unpublished) [Storinky muzychnoho mynuloho Lvova (z neopublikovanoho)]. Lviv: Spolom, pp. 57–74 [in Ukrainian].
Mazepa, L. (2001). Students of Karol Mikuly [Uchni Karolia Mikuli]. Mazepa, L. Pages of the musical past of Lviv (from unpublished) [Storinky muzychnoho mynuloho Lvova (z neopublikovanoho)]. Lviv: Spolom, pp. 74–101 [in Ukrainian].
Mazepa, T. (2018). Galician Musical Society in the Cultural-Artistic Process of the XIX — early 20 centuries [Halytske muzychne tovarystvo u kulturno-mystetskomu protsesi XIX — pochatku XX stolittia]. Manuscript of Dissertation work for gaining the degree of the Doctor of Art Criticism by specialty 26.00.01 Theory and History of Culture National Academy of Leaders of Culture and Arts. National Academy of Culture and Arts Management. Kyiv, 568 p. [in Ukrainian].
Fedchun, T. (2016). Historical and Performing Aspects of the Formation of Western Ukrainian Piano Tradition [Istorychni ta vykonavski aspekty formuvannia zakhidnoukrainskoi fortepiannoi tradytsii]. Musical Art and Culture [Muzychne mystetstvo i kultura]. Odesa, 23, pp. 411–423 [in Ukrainian].
Birth certificate of Friderik Jacob Mikuli [Akt urodzenia Fredericka Jacoba Mikuli]. Archives of Polish Armenians, Warsaw [Archiwum Ormian polskich, Warszawa]. Folder 76–82. 1 p. [in Latin].
Chronicle of the Mikuli’s family [Сhronik der Familien Von Mikuli]. Archives of Polish Armenians, Warsaw [Archiwum Ormian polskich, Warszawa]. Folder 1–6., 107 л. [in Germany].
Documents of the Mikuli’s family [Dokumenty rodziny Mikuli]. Archives of Polish Armenians, Warsaw [Archiwum Ormian polskich, Warszawa]. Folder A.V.P.R. 00001.005. [in Polish].
Mikuli’s family. The letter of notary Friderik Jacob Mikuli [Familien Von Mikuli. Brief von Notar Frederick Mikuli]. Archives of Polish Armenians, Warsaw [Archiwum Ormian polskich, Warszawa]. Folder No 117. 7 p. [in Germany and translation in Polish].
Nicieja, S. S. (1989). Lychakiv Cemetery in Lviv in the years 1786–1986 [Cmentarz Łyczakowski we Lwowie w latach 1786–1986]. Wrocław, Kraków, Gdańsk, Łódź: Ossolineum. 450 p. [in Polish].
Vansina, J. (1985). Oral Tradition as History. Madison: University of Wisconsin Press, 272 p. [in English].
