Культурні виміри штучного інтелекту в українському музичному ландшафті

Анотація

Досліджено культурні, естетичні та соціальні виміри інтеграції технологій штучного інтелекту у сучасний український музичний ландшафт. Проаналізовано теоретикометодологічні підходи до осмислення взаємодії людської та алгоритмічної творчості. Розглянуто емпіричні кейси, що формують нові моделі музичного виробництва та рецепції. Вивчено динаміку впливу генеративних технологій на музичну культуру України. Визначено ключові форми застосування ШІ — від педагогічних практик і аналітичних інструментів до індустріальних сервісів та незалежних AI-музичних проєктів. Доведено, що штучний інтелект виступає не лише технічною інновацією, а й повноцінним культурним агентом, здатним змінювати уявлення про творчість, авторство, стиль та естетичну цінність музичного твору. Здійснено аналіз реальних українських кейсів (включно з діяльністю стартапу Harmix, поширенням AI-треків на стрімінгових платформах та експериментами незалежних артисті). Обґрунтовано тезу про асиметричність проникнення ШІ в різні сегменти музичної культури — активну індустріальну інтеграцію та водночас обмежену присутність у сфері академічної музики. Розглянуто культурні наслідки цих процесів: трансформацію професійної ідентичності музикантів, появу гібридних моделей співтворчості «людина–алгоритм», зміну слухацьких практик у бік персоналізованих алгоритмічних сценаріїв та зростання ролі автоматизованих рекомендаційних систем у формуванні музичних смаків. Показано, що розвиток ШІ актуалізує питання етики, авторського права, прозорості тренувальних даних і культурної відповідальності у цифровому середовищі. Проаналізовано українські й міжнародні дослідження генеративної музики, що демонструють потенціал нейромереж у моделюванні складних композиційних структур. Окреслено можливості їхнього подальшого використання у вітчизняній освіті, творчості та культурній політиці.