Часопис Національної музичної академії України ім.П.І.Чайковського

Підготовка здобувачів освітньо-творчого ступеня доктора мистецтва в Україні (узагальнення досвіду першого п’ятиріччя на прикладі спеціальності 025 «Музичне мистецтво»)

Богдан Жулковський — Fri, 22 Dec 2023 00:00:00 +0200

Проаналізовано норми Закону України «Про вищу освіту», які стосуються третього (освітньо-творчого) рівня вищої освіти, а також Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здобуття освітньо-творчого ступеня доктора мистецтва та навчання в асистентурі-стажуванні». Виокремлено невирішені питання щодо професійних прав докторів мистецтва, зокрема можливості нарахування надбавок у граничному розмірі 15% та отримання вчених звань доцента і професора. Охарактеризовано освітньо-творчі програми, розроблені установчими групами мистецьких закладів вищої освіти, та проєкт стандарту доктора мистецтва, який пройшов фахову й методичну експертизи та наразі перебуває на прикінцевих стадіях погодження. Зауважено, що ці документи знаходяться у стані перманентного пошуку оптимальної моделі існування та щороку переглядаються на засіданнях випускових кафедр і вчених рад за участю внутрішніх і зовнішніх стейкхолдерів. З’ясовано, що науково-педагогічними працівниками мистецьких академій та університетів розроблено низку унікальних авторських курсів для аспірантів та асистентів-стажистів, які корелюють із темами творчих мистецьких проєктів, а також пов’язані з художніми смаками й дослідницькими зацікавленнями їх творчих керівників і наукових консультантів. Підкреслено, що всі здобувачі третього (освітньо-творчого) рівня вищої освіти є вільними у формуванні власної освітньої траєкторії, виборі навчальних дисциплін і тем для наукових досліджень та мистецьких експериментів. Встановлено, що станом на сьогодні в Україні успішно відбулося майже п’ятдесят захистів творчих мистецьких проєктів з музичного мистецтва. Вказано, що тематика творчих проєктів аспірантів є різнобічною, сферичною, панорамною і включає українську та зарубіжну музичні культури давніх епох і постмодерну, питання формотворення й засобів виразності, жанру та стилю, художніх течій та технік, проблеми джерелознавства, герменевтики і семіотики, інтерпретації і виконавства тощо. Анонсовано найближчі захисти мистецьких проєктів зі спеціальностей 021 «Аудіовізуальне мистецтво та виробництво», 026 «Сценічне мистецтво», 022 «Дизайн», 023 «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація». Окреслено перспективи досліджень, які пов’язані з акредитаціями освітньо-творчих програм доктора мистецтва та утворенням разових спеціалізованих рад із захисту творчих мистецьких проєктів.

Твори для скрипки-соло Олега Безбородька: жанровостильовий аспект

Марія Бабій — Fri, 22 Dec 2023 00:00:00 +0200

Розглянуто сольні скрипкові пʼєси Олега Безбородька. Введено до наукового обігу два його твори «Зубь» та «Follia Ruthenica», а пʼєса «KOMMOΣ» отримала подальше наукове осмислення в аспекті розвитку жанру in memoriam. Використано загальнонаукові методи аналізу, синтезу, узагальнення, а також порівняльний, жанровий, стильовий та структурний методи. Досліджено історію створення та виконання п'єс «KOMMOΣ», «Зубь» та «Follia Ruthenica». Встановлено, що кожен твір є результатом творчої комунікації композитора з виконавцями О. Смовжем, С. Вілкою, а твір «Зубь» додатково отримав мелопластичний переклад художника К. Ляшева. Проаналізовано концептуальні, жанрово-стильові й структурні параметри пʼєс. Роглянуто твір-епітафію пам’яті Б. Которовича «KOMMOΣ» як приклад унікальної для української музики спроби втілення жанрової ідеї античного хорового плачу «коммос» в площині сольної скрипкової музики і розширення таким чином образно-тематичної палітри жанру in memoriam, стильовими проявами якого є вживання монограми, різновекторні зв'язки з музикою минулого в аспекті засобів втілення трагедійної образності. Визначено, що композиція «Зубь» резонує з концептуалізмом та ігровою естетикою постмодернізму: заголовок твору є концептом, утвореним на основі асоціативної гри слів, яка випливає з присвяти твору його замовнику і першому виконавцю С. Вілці. Здійснено порівняльний аналіз флейтової та скрипкової версій «Зубь», музичного рішення пʼєси та її мелопластичної візії художника К. Ляшева. З’ясовано, що «Follia Ruthenica» є першим зразком використання та національної специфікації цього жанру в українській скрипковій музиці, індивідуально-авторським переосмисленням барокового танцю, в якому поєднуються властивості різних історичних різновидів фолії з національними ознаками тематизму. Зроблено висновок, що кожна з п'єс є оригінальною за художнім задумом і засобами втілення, у них використовується широкий арсенал композиторських і виконавських прийомів, що дає можливість по-новому розкрити потенціал скрипки як сольного інструменту, збагатити репертуар сучасних скрипалів.

«Гірська легенда» для альта і струнних Є. Станковича: історія, композиція, драматургія

Максим Ощепков — Fri, 22 Dec 2023 00:00:00 +0200

Розглянуто єдиний твір малої форми Євгена Станковича з сольним альтом — «Гірську легенду» для альта і струнних. З’ясовано обставини його створення. Виявлено, що він був написаний спеціально для Міжнародного конкурсу альтистів імені Зенона Дашака (Київ, 2004 рік) у якості обов’язкової п’єси. Встановлено існування двох авторських версій музичного твору: перша — для альта і фортепіано; друга — для альта і струнного оркестру. Проаналізовано наявні аудіозаписи «Гірської легенди», зроблені відомими київськими альтистами Андрієм Тучапцем та Олександром Лагошею. Здійснено музикознавчий аналіз п’єси. Підкреслено, що проста тричастинна репризна форма, в якій втілено композицію твору, містить значний потенціал для роботи з тематизмом — його презентації, його розвитку та його переосмислення у результаті цього розвитку. З’ясовано, що очевидною є паралель з формою сонатного алегро — знакової для Станковича-симфоніста. Виявлено сильний вплив карпатського фольклору на її музичну мову, який продиктовано як самою назвою опусу, так і подією задля якої він був створений. Наголошено на тому, що «Гірська легенда» мала презентувати Україну для музичної спільноти з різних країн, яка була присутня на Міжнародному конкурсі альтистів. Спрямовано увагу на назву твору, в якій міститься натяк на дві реальні «легенди», що народилися у карпатському регіоні — відомого українського альтиста, чиїм ім’ям був названий конкурс — Зенона Дашака і самого Євгена Станковича. Висунуто гіпотезу стосовно ще однієї образно-змістової паралелі, хоча й віддаленої — зі знаменитою скрипковою п’єсою Генріка Венявського «Легенда». Відзначено традиції нової фольклорної хвилі в українській музиці. Підкреслено важливість продовження наукових розвідок, пов’язаних із «Гірською легендою». Визначено перспективний напрям подальшого дослідження означеної тематики, який пов’язаний з інтерпретаційним аспектом — виконавським аналізом сольної партії музичного твору.

Національна музична академія України імені П. І. Чайковського в просторово-часовому континуумі (до 160-річчя заснування)

Віктор Бондарчук — Fri, 22 Dec 2023 00:00:00 +0200

Розглянуто історію становлення Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. Наголошено на необхідності культурно-історичної атрибуції навчального закладу з метою розбудови інституту вищої мистецької освіти, інституту професійної етики і пам’яті. Актуалізовано проблеми сучасної мистецької освіти в Україні з урахуванням культурно-освітніх, політико-економічних, націє- та державотворчих процесів. Розкрито сутність процесів і явищ об’єктивної дійсності з метою неупередженого оцінювання тенденцій в освітньому, науковому і творчому середовищах. Уточнено багатовекторність і поліфункціональність мистецької освітньої парадигми, відповідно до якої формуються сучасні освітні та культурні моделі. З’ясовано, що Національна музична академія України імені П. І. Чайковського має істотне історичне значення не лише для України, а й Європи та всього світу. Окреслено основні ризики, проблеми, загрози та перспективи розвитку мистецької освіти в умовах повномасштабної військової агресії Росії проти України. Доведено, що Національна музична академія України імені П. І. Чайковського — це: феномен ідентичності ХХІ століття, який гарантує становлення, збереження і захист сутнісних ознак етносу, нації, народу й державності, спираючись на сформовані традиції й чітко визначені перспективи на майбутнє; абсолютний суб’єкт ініціативи в галузі освіти, науки, культури і мистецтва, сформований на традиціях академічної класичної освіти; конкурентоспроможний суб’єкт на ринку освітніх послуг, який активно інтегрує освітні програми у простір Європейського та світового сприйняття; потужний інвестиційний маркер в розбудові інтелектуального потенціалу держави, її освітніх перспектив і наукових досягнень; субстанційний фермент сучасних перетворень, який забезпечує постійний аудит якості вищої мистецької освіти, здійснює системний моніторинг і оцінювання якості навчального процесу на всіх його етапах, гарантує виявлення проблемних зон та формування механізму їх усунення; осередок, який запобігає деформації сучасної української мистецької освіти

Національна музична академія України імені П. І. Чайковського — провідний освітній і культурно-мистецький центр України: шлях у 160 років

Юрій Фігурний — Fri, 22 Dec 2023 00:00:00 +0200

Розглянуто історію створення, розвиток, сучасне функціонування та перспективи провідного освітнього й культурно-мистецького центру України — Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського на основі методологічних принципів історизму, системності, комплексності, всебічності, багатофакторності, об’єктивності, науковості тощо. Охарактеризовано історіографію вивчення означеної проблеми й джерельну базу. Висвітлено онтологічну сутність основних термінів дослідження: «Національна музична академія України імені П. І. Чайковського», «національно-патріотичне виховання», «мистецька еліта», «українське націє- та державотворення», «повномасштабна російська військова агресія проти України», «русский мир», «рашизм». Проаналізовано особливості заснування й функціонування цього навчального закладу в імперську й тоталітарну епохи. Показано системний розвиток Академії після відновлення Української держави. З’ясовано як російське повномасштабне військове вторгнення в Україну вплинуло на функціонування Академії. Систематизовано основні концептуальні аргументи щодо приналежності П. І. Чайковського українській культурній спадщині. Окреслено головні здобутки й пріоритети діяльності М. О. Тимошенка на посаді ректора Академії. Показано комплексну й системну роботу менеджменту Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського щодо перетворення закладу у потужний провідний музичний культурномистецький центр України. Доведено визначне місце Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського у формуванні національно-патріотичної мистецької еліти України як важливого чинника українського націє- та державотворення в умовах повномасштабного військового вторгнення росії в Україну

Соціокультурний аналіз арт-активізму

Наталія Бородіна — Fri, 22 Dec 2023 00:00:00 +0200

Виокремлено три основні методології арт-активізму (артивізму): groupism, fieldcrossing та подієвий підхід. Визначено широке коло можливостей артивізму: привернення уваги до актуальних соціокультурних проблем, «залучення» більш широкої аудиторії, заохочення допомоги постраждалим в результаті військових конфліктів. З’ясовано, що в контексті сучасних реалій повномасштабного вторгнення Росії в Україну артивізм дає можливість показати відмінності української та російської культури (російська пропаганда стверджує, що вони тотожні). Доведено, що акції артивізму дозволяють визначити особливості культурної ідентичності, відкрити для Заходу систему цінностей України та продемонструвати за допомогою мистецтва культурно-ментальні особливості України, на які спираються цінності. Виокремлено чотири категорії мистецьких акцій, які активно використовуються в артивізмі 2022–3023 років, присвяченому повномасштабному вторгненню Росії в Україну: помірний артивізм — нейтральна підтримка (підсвічування будівель в кольори українського прапору, благодійні концерти тощо), радикальний артивізм — шокуючі втручання (перформанси, які імітують поранення та смерть), псевдопідтримка (в цих акціях українців закликають зупинити боротьбу та «помиритися») та акції «зради», які були сприйняті як псевдопідтримка і викликали обурення. З’ясовано за допомогою OSINT-аналізу, що мистецькі акції радикального та помірного артивізму існують в балансі — радикальний арт-активізм більш довго пам’ятають, а помірний артивізм викликає більше підтримки. Визначено, що на глядачів найбільший вплив та підтримку мають акції псевдопідтримки через пропозицію дуже легкого рішення — «не втручатись у проблему». Доведено доцільність упровадження перевірки реакції на проєкти арт-активізму на фокус-групі задля мінімізації у подальшому кейсів «зради».

Культурологічний аспект сучасного академічного бандурного виконавства (на прикладі творчої діяльності Людмили Федорової-Коханської)

Віта-Вікторія Задорожна — Fri, 22 Dec 2023 00:00:00 +0200

Проаналізовано систему сучасної музичної освіти на прикладі діяльності київської, харківської та львівської школи академічного бандурного виконавства, які не тільки забезпечують, а й зберігають та продовжують українську культурно-історичну традицію, виховуючи у своїх нащадків шанобливе ставлення до її культури. З’ясовано, що кожна з них внесла свій особливий вклад у розвиток свого регіону, сформувавши систему музичного мислення, яке максимально реалізує музично-педагогічну діяльність, узагальнюючи та науково обґрунтовуючи музично-творчий розвиток кожної академічної школи, окреслюючи її напрямки функціонування в культурно-освітньому просторі. Презентовано найвідоміших представників цих шкіл та їх основні тенденції подальшого розвитку. Обґрунтовано глибокі соціально-економічні реформування, що відбуваються на територіях України та світу в цілому, котрі обумовили потребу суспільства не лише в самостійній, а й заповзятливій, енергійній, творчо орієнтованій особистості. З’ясовано, що процес адаптації такої особистості слід розглядати з позицій культурологічного аспекту. Доведено, що для майбутніх фахівців музичного мистецтва музика є одним із найемоційніших видів мистецтва, який сприяє розвитку здатності співпереживати, відчуваючи всю палітру людських емоцій та почуттів. Вмотивовано функціональне призначення бандурного виконавства мобілізувати емоційно-чуттєвий світ особистості. Охарактеризовано у цьому контексті музичну спадщину видатної академічної бандуристки Людмили Федорової-Коханської, яка стала невід’ємною складовою духовного життя нації та одним із засобів збереження культурних традицій академічного бандурного виконавства сьогодення. Обґрунтовано творчий доробок мисткині, який є потужним внеском у розвиток української музичної культури та менталітету сучасних музикантів-виконавців загалом.

Жанрово-стильові особливості режисерського втілення опери Джоаккіно Россіні «Шовкова драбина»

Наталья Сімонова — Fri, 22 Dec 2023 00:00:00 +0200

Розглянуто передумови виникнення «кліпового» мислення сучасного глядача, його наслідки. Проаналізовано обставини існування музичного театру у світі «ефектних презентацій». Окреслено основну роль малого музичного комедійного жанру та засади його збереження. Визначено роль режисерської інтерпретації у забезпеченні етичного та естетичного виду авторських постановок. Виокремлено жанрово-стильові особливості процесу режисерського втілення опери Джоаккіно Россіні «Шовкова драбина». Вказано на їх залежність від таких складових як виконавська майстерність, артистизм у формуванні роліобразу, психофізична основа синтетичних процесів творчої діяльності виконавців. Узагальнено контент наукових розвідок, що торкаються цих аспектів, з’ясовано їх роль у дотриманні професійності творчо-постановочного процесу. Виокремлено головні принципи співпраці режисера, диригента та художника. Знайдено функціональну особливість кожного з них на певному етапі втілення оперного твору. Описано синергійність їх діяльності впродовж усього постановочного процесу. Сформовано принципові засади інтерпретації ролі для створення цілісного художнього образу персонажа на прикладі роботи зі співаком. Спрогнозовано засоби вирішення завдань окреслених перед групою постановників з урахуванням вимог до концертно-сценічного формату втілення творчого мистецького проєкту. Визначено залежність їх виконання від жанру та стилю оперного твору; дотримання россінієвського стилю, обумовленого вокальним виконавством; необхідності акцентування режисерської уваги на формуванні пластичної характеристики образів. Доведено, що алгоритм постановочно-репетиційного процесу не залежить від форми версії оперної вистави, адже корекція його складових відбувається з урахуванням можливостей трупи та мобільності постановників.