Часопис Національної музичної академії України ім.П.І.Чайковського

Метаморфози музично-театрального мистецтва України в умовах видозміни парадигми художньої культури ХХІ століття

2025-03-11T15:48:11+02:00

Розглянуто сутність і характерні ознаки світового глобалізованого простору ХХІ століття, його вплив на культуротворчі процеси у планерному масштабі та у межах України. Переосмислено в реаліях сьогодення мегатенденції соціокультурного цивілізаційного процесу у світі, виокремлено специфіку їх проявів на теренах України. Визначено та схарактеризовано політичні, економічні, соціокультурні, технологічні чинники видозміни парадигми художньої культури ХХІ століття у світі та Україні, окреслено їх позитивні та негативні аспекти зі встановленням шляхів виправлення останніх. З’ясовано вплив чинників нової парадигми художньої культури на метаморфози музично-театрального мистецтва в Україні. Проаналізовано започаткування міжнародних оперних проєктів в Україні крізь призму впливу політичних чинників нової парадигми, окреслено шляхи доступності сприйняття вітчизняним глядачем іншомовного мистецького продукту. Обґрунтовано грантову підтримку українських оперних проєктів зарубіжними і національними культурними інституціями та фондами крізь призму економічних проявів художньої парадигми на вітчизняному ґрунті. Доведено негативний вплив пріоритету економічної доцільності над художньою якістю в реалізації оперних проєктів, їх епатажне трактування заради «скандального» успіху і грошового прибутку. Аргументовано соціокультурні прояви художньої парадигми у створенні експериментальних режисерських робіт у контексті стильового напряму метамодерну на стику інтеграції науки, мистецтва, сценічного дизайну, спорту, високих технологій при вирішенні значущих для українського соціуму тем. Виявлено випадки вульгаризованих інтерпретацій оперних творів в умовах естетики постмодерну із приниженням людської гідності, висміюванням значущих для суспільства ідей і прагнень, легітимізацією аморальності, бездуховності, чуттєвої тілесності, легковажного способу життя. Досліджено застосування в сценографічному вирішенні оперних проєктів інноваційних арт-технологій, інструментарію цифрового театру як проявів технологічних чинників художньої парадигми. Передбачено проблему автентичності та ідентичності творів музично-театрального мистецтва при застосуванні штучного інтелекту. Спрогнозовано вектори метаморфоз музично-театрального мистецтва України в умовах соціокультурних викликів ХХІ століття.

Театральний франчайзинг як сучасний спосіб культурної експансії: причини та наслідки

2025-03-11T15:54:39+02:00

Досліджено явище театрального франчайзингу як сучасний спосіб культурної експансії, причини його виникнення та можливі наслідки. Проаналізовано історичний контекст культурного розвитку суспільства, що передує можливості здійснення театрального франчайзингу. Розглянуто принципові відмінності в процесі створення класичного сценічного видовища та театральної франшизи. Описано процес безпосереднього впливу запозичених тем та ціннісних орієнтацій, що транслюють сценічні твори, реалізовані на умовах франчайзингу, на світоглядну позицію та процес самоідентифікації в постколоніальному суспільстві. Обґрунтовано значення безпосереднього впливу тематичного спрямування сценічного видовища на процес становлення самоідентичності у глядацької аудиторії різних вікових груп. Артикульовано основні потенційні ризики розповсюдження театрального франчайзингу в контексті його впливу на формування національного світогляду. Розглянуто основні економічні умови, що передують виникненню театрального франчайзингу, позитивні аспекти та потенційні ризики. Підкреслено роль впливу теми драматичного твору, що реалізовано на сценічному майданчику, на актуалізацію певних суспільних тригерів, проявлення та загострення нових конфліктів, що знаходилися в стані рецесії. Обґрунтовано необхідність чіткого регламентування тематичного спрямування театрального франчайзингу в контексті збереження національної самоідентичності. Доведено суттєве обмеження мистецького процесу в умовах театрального франчайзингу на кожному етапі виробництва: режисерському, художньому, музичному, пластичному рішеннях, поведінковій природі акторської гри. Конкретизовано основні сегменти впливу театрального франчайзингу на стратегію довгострокового формування культурної орієнтації глядацької аудиторії. Окреслено можливості впливу системного введення театральної франшизи у репертуар національних театрів на трансформаційні процеси визначення самоідентичності в постколоніальному суспільстві.

Розвиток квінтету мідних духових інструментів у Франції першої половини XIX століття

2025-03-11T15:06:18+02:00

Проведено аналіз дванадцяти квінтетів для мідних духових інструментів французького композитора першої половини XIX століття Жан-Франсуа-Віктора Беллона. Охарактеризовано знакові процеси у цей історичний період конструктивного вдосконалення мідних і дерев’яних духових інструментів, які вплинули на їх технічно-виражальні можливості, чим самим розширивши сферу їх використання у сольному, камерноінструментальному та оркестровому виконавстві. Простежено вплив композитора на розвиток у камерно-інструментальному мистецтві нової форми камерного ансамблю — квінтету мідних духових інструментів. Описано його склад з новостворених двох корнетів, валторни, тромбона та офіклеїда, на яких було впроваджено конструктивні вдосконалення, що дозволило виконання звуків на цих інструментах в хроматичній послідовності. З’ясовано, що саме завдяки сміливим ідеям композиторського задуму, було окреслено та продемонстровано нові технічні можливості вдосконалених мідних духових інструментів. Виявлено закономірності функціонування квінтету мідних духових інструментів, які дозволяють «говорити» про їх самодостатність і цілковиту природність. Окреслено компоненти композиторського світосприйняття та стильові тенденції свого часу, які формують уявлення про специфіку французької камерної музики першої половини ХІХ століття, атмосферу розвитку романтичного стилю, використання традиційних інтонацій, ладогармонічних комплексів, розвитку мелодичної лінії з модуляцією на кульмінаційних вершинах, жанрових моделей, програмності тощо. Доведено, що художній діалог у комунікації композитора зі знаними виконавцями свого часу, сприяв народженню наймасштабніших за об’ємом, але зручних до виконання дванадцяти квінтетів для мідних духових інструментів.

Диригентсько-хорова майстерність Віктора Петриченка: традиції та новаторство

2025-03-11T15:13:59+02:00

Розглянуто диригентсько-хорову майстерність Віктора Вікторовича Петриченка як представника київської музично-виконавської хорової школи. З’ясовано, що унікальність київської музично-виконавської хорової школи базується на багатовекторності та масштабності мистецького фундаменту, у закладенні якого брали участь провідні вітчизняні й зарубіжні митці концертно-сценічної діяльності — М. Вериківський, М. Канерштейн, М. Колесса, Р. Кофман, М. Малько, А. Мархлевський, П. Муравський, К. Пігров, Л. Суханова, О. Тимошенко, H. Berlioz Ch. Munch, R. Shuman, F. Weingartner та інші. Висвітлено періодизацію становлення та творчого зростання майбутнього диригентахормейстера у класі видатних майстрів київської хорової школи — Лариси Федорівни Суханової та Олега Семеновича Тимошенка, які були славетними послідовниками українських композиторів-диригентів — М. Вериківського, П. Гончарова, О. Кошиця, М. Лисенка, Б. Яворського та інших. Виявлено, що диригентська майстерність Віктора Вікторовича «склалася» з послідовних традиційних нашарувань київської виконавсько-хорової школи (любов до справи, любов до майбутніх фахівців, глибинна робота над партитурою, пріоритетне ставлення до рішення художньо-творчих завдань та до розкриття авторського задуму, підпорядкування рухових мануально-технічних навичок вокально-слуховим уявленням диригента, чітка організована система ауфтактів, робота над авторськими обробками українських пісень, естетика звучання хорових колективів тощо). Обґрунтовано новаторські риси диригентської майстерності Майстра, які проявлялись в інтелектуально-осмисленому підході до вивчення партитури музичного твору, деталізації роботи над елементами техніки диригування, індивідуально-диференційованому підході до кожного майбутнього фахівця зі збереженням його професійної та людської гідності, семантиці «диригентської мови», «математичному» аналізі найдрібніших диригентсько-виражальних засобів тощо. Доведено, що весь свій унікальний досвід Віктор Вікторович Петриченко зумів передати цілій плеяді молодих талановитих диригентів-хормейстерів, які під його чуйним керівництвом зуміли скласти справжню виконавську та педагогічну еліту сучасної хорової України.

Грантові можливості для розвитку виконавської майстерності оперних співаків України: міжнародний досвід та перспективи

2025-03-11T15:19:29+02:00

Проаналізовано грантові можливості для розвитку виконавської майстерності оперних співаків України завдяки комплексному підходу, що включає аналіз документальних і статистичних джерел, а також порівняльного підходу до міжнародного та національного досвіду грантового фінансування у виконавському мистецтві. Спрямовано увагу на міжнародному досвіді та перспективах для підвищення рівня професійних навичок і конкурентоспроможності вітчизняних артистів. Описано існуючі світові грантові програми та їхній потенціал в підтримці кар’єрного зростання українських оперних співаків, а також виявлення найкращих практик для їх ефективного застосування в українському оперному просторі. Приділено основну увагу міжнародним грантовим програмам, що підтримують розвиток виконавської майстерності через фінансування участі в майстер-класах, резиденціях, міжнародних конкурсах та співпраці з відомими оперними театрами. Застосовано аналітичний метод ідентифікації основних тенденцій розвитку грантових програм у сфері оперного мистецтва. Висвітлено політику Fulbright у США, DAAD у Німеччині та ініціатив British Council у Великій Британії, що надало змогу визначити ключові стратегії підтримки молодих талантів через надання фінансових і навчальних можливостей. Виявлено специфічні можливості та виклики, що стоять перед українськими оперними співаками у доступі до міжнародних грантів. Доведено, що міжнародні гранти можуть стати важливим інструментарієм для підвищення виконавської майстерності оперних співаків України, сприяючи їхньому професійному зростанню та інтеграції у світовий мистецький простір. Обґрунтовано зміст рекомендацій для культурних установ України щодо підвищення ефективності залучення грантових ресурсів, а також для вітчизняних освітніх інституцій щодо розвитку грантової підтримки та адаптації найкращих практик зарубіжних програм

Альтові концерти Євгена Станковича: взаємодія композитора і виконавця

2025-03-11T15:24:43+02:00

Наголошено на важливому значенні творів великої форми, зокрема й концертів у розмаїтті жанрів інструментальної музики. Окреслено ситуацію з жанром альтового концерту в українській музиці, наведений перелік основних творів. Відзначено виняткову роль опусів Євгена Станковича з-поміж них. Розглянуто два альтових концерти Євгена Станковича (Концерт для альта з оркестром та Симфонію-концерт для альта з оркестром) — єдині написані у цьому жанрі альтові твори у композиторському доробку. Описано обставини створення зазначених опусів. Виявлено, що перший з них був написаний на замовлення альтиста Андрія Війтовича, а другий — Даніїла Райскіна. Відзначено, що ці музиканти здійснили прем’єрні виконання адресованих їм творів. З’ясовано, що одним із провідних інтерпретаторів Концерту для альта з оркестром є також відомий український альтист, професор класу альта Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського — Дмитро Гаврилець, який неодноразово виконував твір на провідних сценах Києва, Львова та Харкова. Наведено прямі цитати виконавців альтових концертів Євгена Станковича — Андрія Війтовича та Даніїла Райскіна, які розповідають про свої творчі контакти з композитором у процесі створення й підготовки опусів до виконання та діляться своїми враженнями від музики Митця. Вказано дати та місця найбільш знакових виконань альтових концертів. Виявлено, що обидва твори були включені у концертні програми з нагоди композиторських ювілеїв — зокрема до 60-річчя, 65-річчя та 75-річчя. Висунуто тезу щодо важливого значення, яке сам композитор надає своїм альтовим концертам. Відзначено, що альтові концерти фактично знаходяться біля витоків жанру інструментального концерту у композиторському доробку. Здійснено короткий огляд форми представлених творів. Висунуто гіпотезу щодо різниці у назві — просто концерт у першому випадку і симфонія-концерт у другому. Окреслено перспективні напрями подальшого наукового дослідження проблеми жанру інструментального концерту у творчості Євгена Станковича із залученням альтових зразків до загального контексту, а також наукової розробки виконавського аспекту альтових концертів композитора.

Арії з іспанських сарсуел як джерело оновлення репертуару вокаліста

2025-03-11T15:32:01+02:00

Проаналізовано композиторські та виконавські засоби арій з іспанських сарсуел. Обґрунтовано думку про здатність подібних творів істотно збагатити й урізноманітнити виконавський репертуар вокаліста. Зазначено, що притаманні аріям з сарсуел національні мелодичні звороти, активний ритмічний початок, динамічна зміна настроїв стають чинниками привернення слухацької уваги, завдяки чому вони можуть стати яскравим акцентом концертної програми. Подано короткий опис становлення сарсуели як жанру. Описано два види сарсуели (барокову та романтичну), які сформувалися в процесі історичного розвитку. Уточнено, що романтична сарсуела містить два жанрові підвиди: велику сарсуелу, малу сарсуелу. З’ясовано, що дві з проаналізованих у статті сарсуели («Темпраніка» Героміно Гіменеса та «Продавець вафель» Руперто Чапі) є малими сарсуелами, а третя («Дочки Зеведея» Руперто Чапі) — великою. Визначено головні ознаки малої та великої сарсуели в контексті аналізу обраних арій. Встановлено, що великій сарсуелі притаманні наявність трьох (рідше двох) дій; перевага вокальних номерів над розмовним текстом; присутність хору, залученого до дії; наявність інструментальних номерів на початку кожної дії. Виокремлено ознаки малої сарсуели, до яких відноситься: одна дія; домінування розмовного тексту над вокальними номерами; використання сюжетів повсякденного життя; невелика кількість персонажів; використання популярних музичних інтонацій. Проаналізовано композиторські засоби виразності в трьох аріях з сарсуел: 1) арії Марії з сарсуели «Темпраніка» Героміно Гіменеса, 2) арії Луїси з сарсуели «Дочки Зеведея» Руперто Чапі, 3) арії Сокорро з сарсуели «Продавець вафель» Руперто Чапі. Розкрито засоби виразності, які втілюють національний іспанський колорит, а саме: 1) гармонія, що використовує особливості домінантових ладів; 2) мелодика, насичена мелізмами та стрімкими пасажами; 3) контраст як провідний засіб композиційного розвитку (в т. ч. ладовий, фактурний, ритмічний). Висловлено думку про необхідність відтворення національного іспанського колориту виконавськими засобами виразності, зокрема, через динамічні акценти, додавання вокальних прикрас та імпровізації у виконанні.

Джазове аранжування козацьких та ліричних пісень Придніпров’я: особливості організації та сприйняття музичного часу

2025-03-11T15:39:12+02:00

Розглянуто різноманітні метроритмічні прийоми сучасної джазової музики та їх втілення у власних аранжуваннях козацьких і ліричних пісень Придніпров’я. Визначено характерні метроритмічні прийоми: синкопа, поліритмія, поліметрія, поліметрична модуляція. Вивчено метроритмічні прийоми крізь призму порівняння їх з організацією часу в повсякденному житті людини та впливу на її мозок, спираючись на вітчизняні та закордонні дослідження кінця XX – початку XXI століть. Досліджено, як механізми слуху та уваги впливають на формування сприйняття ритмічних структур у музиці і суб’єктивне відчуття часу. Простежено поліметричні та поліритмічні прийоми у джазових аранжуваннях, а також їх вплив на актуалізацію традиційного українського мелосу з урахуванням сучасної аудиторії. Обґрунтовано власні композиторсько-аранжувальні методи та виконавські ідеї автора. Проаналізовано явища «прихованої» поліритмії та поліметрії у народновокальній музиці як наслідок мелоритмічної варіантності, а також вплив різних метроритмічних форм на сприйняття темпо-ритмічної організації твору. Наведено приклади поліметричних групувань з різним дробленням тривалостей, застосування прийому поліметрії, поєднання її із використанням системи тризвучних пар та техніки поліметричної модуляції для зміни ритмічних структур твору у власних аранжуваннях. Підкреслено значущість метроритмічних засад у сучасних джазових аранжуваннях фольклорних творів. Підсумовано, як спектр метроритмічних прийомів збагачує музичну мову та розширює можливості музичного часу; як завдяки використанню синкопи, поліметрії, поліритмії та поліметричній модуляції можна створювати конструкції, які є невід’ємною частиною сучасної джазової музичної мови, що надають їй інтелектуальної складності та вишуканості

Музична спадщина України в епоху цифрових технологій: тенденції та інновації

2025-03-11T14:28:06+02:00

Розглянуто роль цифрових технологій у збереженні та популяризації нематеріальної музичної спадщини України в умовах глобалізації та швидких змін культурного середовища. Досліджено сучасні підходи до цифровізації музичних матеріалів, включно із застосуванням штучного інтелекту для аналізу, систематизації, реконструкції пошкоджених фрагментів і створення інтерактивних платформ. Встановлено особливості українського досвіду цифровізації музичної спадщини, зокрема реалізацію ключових ініціатив, таких як створення цифрових архівів, проєкти оцифрування народних пісень і нотних матеріалів. Показано значення локальних і міжнародних платформ, зокрема IMSLP, для інтеграції української музичної культури у глобальний контекст. Виявлено основні виклики та обмеження, з якими стикаються українські установи у процесі цифрового архівування, серед яких недостатнє фінансування, обмежені технічні ресурси, брак кваліфікованих кадрів, юридичні бар’єри та фрагментованість зусиль між інституціями. Оцінено значення цифрових архівів і платформ для забезпечення збереження унікальних музичних матеріалів, їхньої доступності для дослідників і широкої аудиторії, а також для популяризації української музики на міжнародній арені. Розглянуто можливості використання штучного інтелекту для автоматизації процесів аналізу, класифікації й відтворення музичних творів, що сприяє глибшому розумінню культурних традицій. Визначено перспективи подальшого розвитку цифрових технологій у збереженні нематеріальної спадщини, зокрема впровадження VR/AR, інтеграції блокчейн-технологій для захисту авторських прав, створення інтерактивних освітніх платформ і розвитку міжнародної співпраці. Наголошено на важливості розробки єдиної національної стратегії цифровізації, що сприятиме сталому збереженню та популяризації української музичної культури.

Модифікації дитячо-юнацького репертуару музичного театру України на тлі світових інтеграційно-культуротворчих процесів

2025-03-11T14:40:55+02:00

Досліджено феномен видозмін дитячо-юнацького репертуару музичного театру України в умовах надскладних світових глобалізаційно-інтеграційних культуротворчих процесів. Виявлено проблеми режисерських трактувань творів, що проявилися у механічному наслідуванні західноєвропейських тенденцій без урахування вікової диференціації; невідповідності авторських прийомів інтерпретацій особливостям менталітету та українській культурній традиції. Розглянуто специфіку реалізації музично-театральних творів для дітей та юнацтва в основних культуротворчих регіонах світу: США, Західній Європі, Далекому Сході (Китаю, Японії). Виявлено концептуальні ознаки становлення відповідного репертуару США. З’ясовано пріоритетність напрямку мюзиклу в американському просторі з орієнтацією на популярні твори масової культури. Виділено проблему узагальнення вистав за цільовим призначенням «для родинного перегляду». У порівнянні з американським континентом встановлено модель західноєвропейської музичної вистави з опорою на класичну оперу. Висвітлено аспект поступового запозичення американської моделі мюзиклу. Досліджено вплив світових глобалізаційних процесів на далекосхідний регіон, що проявився у відмінностях його культуротворчого поступу з опорою на власні історичні, ментальні, художні традиції. Прояснено різножанровий підхід Далекого Сходу до формування сучасного репертуару для дітей та юнацтва із залученням до оперних вистав інноваційних технологій. Диференційовано підходи в реалізації спектаклів у світі на професійні та аматорські. Окреслено появу перших професійних музичних вистав для дітей та юнацтва на теренах України за авторством М. Лисенка. Відзначено підходи до створення вітчизняних мюзиклів для дитячої публіки з поступовим набуттям пріоритету означеним жанром. Доведено багатоаспектну неспроможність реалізації мюзиклу західного зразка в Україні повною мірою. Сформовано деякі вектори модифікації репертуару для дітей та юнацтва відповідно до запитів і інтересів публіки. Передбачено аспект взаємодії дорослих і дітей у створенні нових мистецьких проєктів, у тому числі із залученням цифрових технологій. Спрогнозовано перспективу професійної підготовки молодих артистів на базі театральних інституцій.