Часопис Національної музичної академії України ім.П.І.Чайковського

Штучний інтелект як інструмент трансформації культурологічних ідей

2024-11-06T14:36:25+02:00

Розглянуто роль штучного інтелекту (ШІ) у зміні підходів до музичного мистецтва та культурних явищ загалом. Досліджено процес використання ШІ для створення нових музичних творів, що викликає питання стосовно унікальності, авторства та етичних наслідків. Виявлено, що алгоритми глибокого навчання та генеративні змагальні мережі (GAN) дозволяють автоматизувати композицію, гармонізацію та аранжування, але створюють складнощі з визначенням авторства й автентичності музичних творів. Проаналізовано етичні виклики, пов'язані з використанням ШІ, зокрема щодо впливу на збереження індивідуального стилю та оригінальності. З’ясовано, що ШІ здатен трансформувати художню творчість, дозволяючи художникам максимально спрямовувати свою увагу на генерації нових ідей, тоді як рутинні операції можуть виконувати сучасні технологічні моделі. Розширено межі трансформації культурологічних ідей за допомогою ШІ завдяки зміщенню акценту від людської унікальності до співпраці з технологіями, незалежно від того, що це може призвести до розмивання стилів та переосмислення оригінальності. «Привідкрито» нові простори для музичної творчості та інтерпретації музичних творів. Доведено, що ШІ може як сприяти збереженню культурної спадщини, так і створювати нові інтерпретації музичних жанрів. Оцінено потенційні загрози, зокрема ризик втрати людської творчості та стандартизації мистецтва. Запропоновано комплексний підхід до аналізу впливу ШІ на сучасну музичну культуру та трансформацію культурологічних ідей, висвітлюючи проблеми авторських прав і автентичності творів, створених за допомогою штучного інтелекту. Визначено перспективи подальших досліджень впливу ШІ на сучасну музичну культуру, а також на розробку нових його моделей, які забезпечать вищий рівень оригінальності музичних творів та інших мистецьких продуктів. Спрямовано увагу науковців на розробку міжнародних стандартів, які будуть враховувати взаємодію людини з ШІ при створенні мистецьких продуктів, а також на визначення відповідальності за можливі порушення авторських прав.

Машинне навчання як фактор розвитку сучасної музичної культури

2024-11-06T14:43:00+02:00

Розглянуто варіанти застосування систем генеративного штучного інтелекту на основі машинного навчання у музичній культурі. Охарактеризовано можливості таких систем з позиції професійної культурно-мистецької діяльності композитора, режисера, продюсера, виконавця. Сформовано головні умови розвитку штучного інтелекту в музичній культурі. Здійснено спробу культурологічної оцінки потенційного впливу систем генеративного штучного інтелекту на основі машинного навчання на естетичні якості української музичної культури. Досліджено принцип роботи актуальних систем генерації музичного контенту на основі машинного навчання. Здійснено дослідження передумов зародження і формування систем генеративного штучного інтелекту на прикладі музичних композицій українських авторів, створених за допомогою автоматизованих комп'ютерних систем. Підкреслено тісний зв'язок між розвитком систем генеративного штучного інтелекту і створенням сприятливих умов професійної діяльності митця. Проведено аналіз вітчизняної та іноземної наукової літератури в галузі штучного інтелекту. Розкрито визначення понять штучний інтелект, глибокі нейронні мережі, машинне навчання, токен, бази даних, раціональний агент, цифровий аудіозапис з культурологічної точки зору. Наведено стислий виклад теорії великих даних в якості культурологічної передумови зародження і формування систем генеративного штучного інтелекту у сучасній музичній культурі. Висвітлено потенційні небезпеки неконтрольованого процесу самонавчання систем штучного інтелекту та їх можливий негативний вплив на музичну культуру. Заявлено припущення про існування причинно-наслідкового зв’язку між функціонуванням систем штучного інтелекту та розповсюдженням фейкової інформації. Обґрунтовано необхідність подальшого культурологічного дослідження шляхів застосування методів машинного навчання у системах генеративного штучного інтелекту для створення музичного контенту.

Конструювання музичного простору Німеччини доби тоталітаризму (30–40-ві роки ХХ століття): культурологічний аспект

2024-11-06T14:49:57+02:00

Досліджено музичну культуру Німеччини з позицій просторової парадигми, яка наприкінці ХХ століття прийшла на зміну часовій парадигмі (що домінувала з часів Просвітництва), як наслідок кардинальних змін у політичній географії світу, а також появи й розвитку нових транспортних та комунікаційних технологій. З’ясовано, що кожне суспільство продукує нарівні з матеріальними виробами й нематеріальними витворами свій особливий простір, в межах якого люди живуть і працюють, задовольняють власні потреби і взаємодіють один з одним. Прослідковано наявність окремих локусів для здійснення кожної з соціальних практик, а також існування трьох складових простору: просторової практики, репрезентації простору та просторів репрезентації. Виокремлено поняття «музичний простір» з загального поняття «простір». Виявлено присутність у даного «підвиду» простору практично усіх «просторових властивостей», як-от: місця просторової практики та «відтворення» музичних діячів, а також засоби музичної «деспатіалізації». Встановлено, що суспільство та простір доволі часто взаємодіють за посередництва ідеології. Підкреслено різні способи тлумачення ідеології, у тому числі як негативне (спосіб викривити сприйняття реальності у великої кількості людей задля здобуття та втримання влади над ними), так і позитивне (як основу світогляду певної людини або групи людей, що спонукає до певних, в тому числі цілком позитивних і правильних дій) явище. Висвітлено вплив ідеології не лише на соціальний, а й на мистецький і, зокрема, на музичний простір. Проаналізовано негативний (репресивний та ідеологічний) вплив дій диктаторської влади на німецький музичний простір у часи тоталітаризму, що явив себе, наприклад, у забороні професійної діяльності для багатьох музичних діячів (і одночасно пієтеті, подекуди навіть занадто перебільшеному, до окремих «персон від музики»), а також відмові від виконання та видання величезної кількості музичних творів. Доведено існування основних типів взаємодії з тоталітарною владою та ставлення до неї на прикладі таких митців, як Ріхард Штраус, Пауль Хіндеміт, Карл Орф

Досвід мандрівок Миколи Лисенка: географічна мапа повсякденного життя композитора в період 1867–1870 років

2024-11-06T14:56:57+02:00

Розглянуто досвід мандрівок М. Лисенка як окреме явище у творчій біографії видатного українського композитора. Охарактеризовано епістолярну спадщину М. Лисенка. Виявлено, що особисті листи містять чимало вражень про перебування в конкретних європейських містах, зокрема в Лейпцигу, в якому композитор навчався протягом зазначеного періоду свого життя. Досліджено враження українського митця, що дозволило ширше поглянути на проблематику вказаного періоду, адже у полі дослідницьких інтересів й досі зрідка опиняється питання впливу закордонних мандрівок на життя та творчість композитора. Реконструйовано географічну мапу подорожей М. Лисенка протягом періоду перебування закордоном, а саме під час навчання у Лейпцизькій консерваторії, в Німеччині. З’ясовано, що М. Лисенко здійснив чимало подорожей не лише Німеччиною, але й іншими європейськими країнами. Описано подорожі композитора до таких німецьких міст, як Дрезден та Берлін, а також розглянуто урбаністичний простір цих міст та виявлено, які саме чинники впливали на формування повсякденного життя М. Лисенка. Визначено, що повсякденна та творча сфери взаємопов’язані між собою, і, вивчаючи творчість, ми спровоковані звертатись до моментів із повсякденного життя митця. Розкрито просторові деталі, що оточували тоді митця: пам’ятки архітектури, визначні споруди, транспортні комунікації, адреси, за якими він проживав. Проаналізовано роботи О. Зінькевич, Л. Гнатюк та Н. Кривець, що містять ґрунтовні дослідження у сфері повсякдення українського композитора під час його навчання в Лейпцизькій консерваторії. Висвітлено повсякдення композитора, що дозволило говорити про фактори, які позначились на формуванні просторових практик М. Лисенка, особистісного світогляду та його творчості. Доведено, що вивчення досвіду мандрівок М. Лисенка є перспективним та потребує подальшого дослідження, адже не дивлячись на те, що факт навчання закордоном, а саме в Німеччині, є широковідомим, все ж розуміння того, яким було повсякденне та просторове життя композитора протягом цих років, досі є не повністю сформованим і вимагає залучення кроскультурного погляду на дане питання, оскільки це дозволяє розширити уявлення про особистість українського композитора

Вплив технологій гейміфікації на акторсько-глядацьку комунікацію в контексті розвитку сучасного сценічного мистецтва

2024-11-06T14:21:42+02:00

Досліджено вплив технологій гейміфікації на процес акторсько-глядацької комунікації в сучасному сценічному мистецтві. Проаналізовано зміни в традиційних формах взаємодії актора і глядача, їхня роль у створенні більш динамічної та емоційно насиченої вистави. Наголошено, що введення у театральну виставу елементів вибору або керування дією через цифрові платформи дозволяє глядачам впливати на розвиток сюжету, що перетворює їх на співтворців цієї вистави.Розглянуто новітні підходи до інтеграції гейміфікаційних елементів у театральні постановки, зокрема механіки ігрових сценаріїв, інтерактивні інструменти та залучення аудиторії через цифрові платформи. Обґрунтовано необхідність для акторів, які беруть участь у театральних проектах з елементами гейміфікації, відпрацювання при їх підготовці принаймні декількох альтернативних сценаріїв розвитку сюжету у відповідності до вибору глядацької аудиторії. Запропоновано акторам використовувати методи відпрацювання універсальних імпровізаційних моделей з метою мінімізації випадків неефективної взаємодії з аудиторією при виборі нею непередбачуваних варіантів розвитку сюжету театральної постанови. Доведено, що використання віртуальної реальності (VR), доповненої реальності (AR) та інтерактивних цифрових платформ відкриває нові можливості для створення мультисенсорних театральних досвідів. Конкретизовано обмеження використання технологій гейміфікації в сучасному сценічному мистецтві, при появі яких доцільно використовувати альтернативні форми і методи акторсько-глядацької комунікації (інтерактивний реквізит, імпровізацію, створення site-specific вистав тощо). Окреслено перспективи подальшого дослідження технологій гейміфікації в контексті розвитку сучасного сценічного мистецтва, серед яких чільне місце належить дослідженню специфіки впливу нових форм комунікації на культурні цінності глядацької аудиторії.

Історія та мистецтво: множинність режисерських інтерпретацій вагнерівських творів на сцені Байройту

2024-11-06T14:29:52+02:00

Розглянуто етапи розвитку принципів постановок творів Р. Вагнера на сцені заснованого композитором фестивалю у місті Байройт. Показано, що концепцію «мистецтва майбутнього» було лише частково втілено автором на практиці, а прижиттєві постановки, здійснені на сцені Фестшпільхаузу, стали фактичним продовженням театральної традиції, яка переважала на той час. Висвітлено провідну роль у проголошенні нових підходів до втілення вагнерівських творів, яка належить А. Аппіа. Визначено, що його ідеї ґрунтувались на очищенні сцени від зайвих елементів та вибудови розвитку дії, виходячи з музики, стали провідним принципом режисури від 1951 року ХХ століття, втілюваної онуками композитора. Описано ситуацію, де фестиваль та постать митця стали елементами ідеології нацистського режиму. Означено, що цей фактор був додатковим чинником, який зумовив кардинальне оновлення візуальної стилістики та принципів реалізації фестивальних вистав у повоєнний час. З’ясовано, що, починаючи з 1970-х років, практика запрошення режисерів дозволила привнести у фестивальні постановки нові ідеї, урізноманітнити принципи інтерпретації творів та тематику, яка відображала соціальну й політичну дійсність часу, по-новому трактувала історичний досвід фестивалю та постать композитора. Обґрунтовано значення постановки «Персня нібелунга» 1976 року П. Шеро, яка стала відправною точкою нових режисерських шукань. Розкрито, що надалі тема влади, нафти, політичного протистояння та історичних катаклізмів стала однією з найбільш відтворюваних на сцені й наразі залишається актуальною. Розглянуто та проаналізовано постановки Ф. Касторфа, Б. Коскі, Т. Кратцера, В. Шварца і Дж. Шейба, які створювались відповідно до актуальних запитів часу, тем та проблем сучасного суспільства, історичного досвіду та шляхів його осмислення. Доведено, що в спектаклях останніх років важливим є використання елементів мультимедіа, які становлять комплекс виражальних засобів, що поновому розкриває бачення режисером сюжету, доповнює реальність та розширює просторові рамки вистави.

М. Скорик «Шість прелюдій та фуг для фортепіано»: логіко-конструктивні принципи музичного мислення

2024-11-06T13:15:43+02:00

Проведено аналіз різновекторних існуючих наукових розвідок багатогранної творчості М. Скорика. Розглянуто його поліфонічний цикл «Шість прелюдій та фуг» для фортепіано. З’ясовано, що до жанру фуги композитор звертався з раннього періоду творчості. Відзначено творчу еволюцію Майстра, яка призвела його до інтеграції традиційних поліфонічних ознак та кристалізації специфічних рис індивідуального авторського стилю. Встановлено, що до традиційних рис відноситься розвиненість форми прелюдії, константна кількість голосів та строга лінеарність фуги. Виявлено індивідуальні риси у поліфонічній фактурі прелюдій М. Скорика, утвореної множинними тематичними елементами, внутрішньою співставленістю, контрастністю та імпровізаційністю. Доведено, що у фугах композиторський стиль визначається дзеркальною інверсією. Простежено тенденції функціонування логіко-конструктивних принципів музичного мислення М. Скорика з урахуванням процесу інтеграції дослідництва і композиторства. Описано концептуальні ідеї Скорика-теоретика в царині функціональності сучасної музики із введенням терміну «12-ступеневий діатонічний лад», які були реалізовані Скорикомкомпозитором в аналізованому циклі. Сформульовано ладотональні параметри творів за принципом хроматичного висхідного руху (це дієзні та бемольні мажорні тональності). Доведено, що репрезентація дванадцятиступеневого діатонічного ладу на початку першої прелюдії мініциклу ілюструє власний композиторський метод, прояв логіко-конструктивних принципів музичного мислення М. Скорика-музиколога. Виявлено кон’юнктивні алгоритми алгебро-логічних висловлювань-слідувань типу «і…, і», які екстраполювалися на накладення динамічного кульмінування, регістрового розведення та функціонування у фактурній драматургії всіх мініциклів Майстра. Обґрунтовано специфіку застосування поліфонічності та інтенсивної динамічної рельєфності у фактурній драматургії прелюдій з проявом амплітудних перепадів. Простежено співпадіння динамічних та регістрових піків у фактурній драматургії фуг, спрямованістю яких створюється виразний сонорний ефект. Проілюстровано принцип бінарних опозицій, взаємодію протилежних початків (випадковості і закономірності, імпровізаційності і конструктивності) з утворенням у кожному мініциклі семантичної єдності.

Художній діалог в українській камерно-інструментальній творчості та його етапні трансформації у ХХ столітті

2024-10-21T17:15:04+03:00

Досліджено прояви художньої діалогу на прикладі камерно-ансамблевої музики українських композиторів ХХ століття. Охарактеризовано художній діалог як віддзеркалення основних векторів розвитку камерної творчості у композиторських пошуках, які вплинули на процеси збагачення та перетворення його виражального поля, а його специфіка сформувала національний характер цього поля. Простежено взаємодію митця з культурно-мистецькими шарами як дієву форму комплексного розуміння процесів музичної творчості у дихотомії «традиція-новаторство». З’ясовано, що вбудовані у композиторський задум, комунікативні особливості художнього діалогу дають можливість окреслити специфіку камерної творчості, її координати культурно-мистецької ідентифікації на кшталт внутрішньої «митець-задум» та зовнішньої «митець-стильовий простір» парадигм. Виявлено закономірності взаємодії митця з різними «художніми полями» та вектори новацій, що впливають на розвиток камерної творчості як складника української музичної культури і сприяють цілісному її розумінню у взаємозумовленості художніх процесів з європейськими мистецькими трендами та світоглядними настановами. Описано цілісність виражального поля камерно-ансамблевої творчості за кількома художньо-діалогічними зрізами, що виявляють її сутність і етапні зміни. Окреслено компоненти композиторського світосприйняття та стильові тенденції часу, які формують уявлення про національну специфіку української камерної музики початку ХХ століття, де риси пізнього романтичного стилю втілено через українську колористику, щедре використання українських інтонаційних та ладогармонічних комплексів, жанрових моделей народної творчості, програмність тощо. Виокремлено дві моделі розвитку камерної творчості на прикладі композиторських шкіл, їхньої професійної та культурно-мистецької атрибуції, а саме: герметично-академічну, пов’язану з впливами М. Лисенка та його послідовників, та новаційну, відкриту до кардинальних жанрово-стильових перетворень у діалогічній взаємозумовленості академічної традиції та експериментальних пошуків, що пов’язана зі школою Б. Лятошинського. Доведено, що художній діалог у комунікації українських митців з новаційними процесами європейського стильового дискурсу дав можливість простежити особливості жанрових трансформацій у камерно-інструментальній творчості другої половини ХХ століття та виокремити їхні засадничі етапи.